Сопун

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Сопун, -на, м. Тотъ, кто сопитъ. Въ загадкѣ: носъ. Ном. № 220, стр. 297.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СОПУ́Н, а, чол., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти. Коли Ярошенко з Чумаком.. постукали в двері глитая, їм відчинив сам старий сопун (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 236).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 462.

Ілюстрації

Zalozhen-nos-u-grudnichka-spit-s-otkrytym-rtom.jpg Мопс-360x280.jpg