Сонько
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:55, 6 грудня 2016; A.tepliuk (обговорення • внесок)
Сонько́, -ка, м. 1) Ум. отъ сон. Ходить сонько по долині.... Ой ну, соньку, в колисоньку, заколиши дитиноньку. Мил. 35. 2) Соня, сонливецъ. Оставлю ж сих хропти соньків. Котл. Ен. V. 40.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови, значення слова
СОНЬКО́, а́, ч. і ж., розм. Людина, яка любить спати, багато спить. Враги Троянські почивали.. Оставмо ж сих хропти соньків (Котл., І, 1952, 220); — Христинко, вставай! Підіймайся, сонько! (Стельмах, І, 1962, 519).
Академічний тлумачний словник української мови
СОНЬКО́, а, чол. і жін., розм. Людина, яка любить спати, багато спить. Враги Троянські почивали.. Оставмо ж сих хропти соньків (Іван Котляревський, I, 1952, 220); — Христинко, вставай! Підіймайся, сонько! (Михайло Стельмах, I, 1962, 519).
