Відмінності між версіями «Сонце»

Версія за 13:00, 11 грудня 2013

Со́нце, -ця, с. 1) Солнце. Ой звечора вітер віє, зраня сонце гріє. Мет. 59. Схід-со́нця. Востокъ. Захід-со́нця. Западъ. По́ки со́нце світить. Вовѣки, всегда; никогда. То-же: Поки світ-сонця. Поки світсонця вороги б Київа не достали. ЗОЮР. I. 4. Ум. Со́ненько, со́нечко. Од соненька личенько смагне. АД. І. 34.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СОНЦЕ, я, сер.

1. Центральне небесне світило сонячної «системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло. Термоядерні реакції, які відбуваються в надрах Сонця, супроводжуються виділенням великої кількості нейтрино (Знання та праця, 7, 1965, 11); Сонце виглянуло з-за діброви, неначе висунуло золоте чоло з пучком золотих кучерів навкруги (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 89); Зажурився Тарас Григорович, і на сторінках його крихітної книжечки з'явилися сумні рядки про те, що не гріє сонце на чужині (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156); * У порівняннях. Її осліплює яскраве сяйво великої, мов сонце, люстри (Михайло Стельмах, I, 1962, 296). ♦ Від (од) схід сонця див. схід; Доки (поки) [й] світу (світа) [й] сонця (світу-сонця, сонця-світу і т. ін.): а) довіку, поки небесне світило світить, весь час; вічно. — Лихе минеться та й забудеться, а добре — довіку зостанеться добрим, житиме поміж людьми, поки й світу сонця! (Панас Мирний, IV, 1955, 338); б) (із запереч. не при присудку) ніколи. — Щоб я тебе з Вихорами не бачив, доки світу й сонця... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 250); Дивувались на шотландську волю І стороннії чужії люди, Всі казали: «Поки світа сонця У ярмі шотландський люд не буде!» (Леся Українка, I, 1951, 362); До [світ] сонця — дуже рано, до настання дня. — Грай, музико! До світ сонця Все проп'ю, щоб люди знали! (Павло Грабовський, І, 1959, 530); Повставали [ми] раненько, до сонця (Марко Вовчок, I, 1955, 74); До схід сонця див. схід 2; Зайшло сонце навіки кому — хто-небудь помер. 24 липня славному синові українського народу Максимові Рильському зайшло сонце навіки (Народна творчість та етнографія, 1, 1970, 53); Засіяє (засіяло) сонце див. засіяти; За сонцем — у напрямку руху сонця; Захід сонця див. захід 3; Красне сонце див. красний; Крутити (вертіти) як (мов, немов) циган сонцем див. циган; Місце під сонцем — місце, призначення в житті, суспільстві і т. ін. Поезія Янки Купали змальовувала величний образ працелюбного білоруського народу, який усвідомив свою роль в історичному процесі, своє право на місце під сонцем (Літературна Україна, 6.VII 1962, 2); Навпаки сонця — проти руху сонця, не в тому напрямку, в якому рухається сонце. Йшла [панночка] по воду, як бабуся її навчила: не прямо до криниці, а вулицями обходила навпаки сонця (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 193); Під сонцем — у світі, на землі, на волі. Я квітку не можу зірвати, бо їй, як людині, болить. Як нам, моє серце крилате, під сонцем їй хочеться жить (Володимир Сосюра, II, 1958, 110); Проти сонця — обличчям до сонця. — Хлопці! — крикнув я. — Нас зрадженої Ми їдемо проти сонця, на південь, а путь наша мусить лежати на протилежну сторону (Юрій Яновський, II, 1958, 71); [Разом] із сонцем — рано, удосвіта. Думка була виїхати разом із сонцем, бо не близька дорога (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 178); Світа-сонця не бачити (побачити) — бути в неволі. — Ой забрано ж його, вабрано. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 304); Сонце в крузі див. круг 1; Сонце заходить (зайшло) див. заходити; Сонце з обід [звернуло] див. обід; Сонце під обід [підійшло (підпливло і т. ін.)] див. обід; Сонце скривається (окрилося) див. скриватися.

2. Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила. Вода в широкому Дніпрі, Де плавають сонця, В старій криниці, У відрі, В баклазі у бійця (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 56); // Величезна розжарена маса чого-небудь, що нагадує небесне світило; яскравий спалах чого-небудь. Ніхто з учасників експедиції не бачив самого вибуху [атомної бомби], не бачили вони над просторами океану того зловісного.. сонця, що його засвітила варварська рука (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 199); Нагрітий спочатку метал тепер треба було тільки підігрівати. І електричні сонця знову засяяли біля всіх шести швів (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 312).

3. Світло й тепло, що випромінюються цим світилом. Опришок постояв хвилинку, весь у сонці, потім злегка труну в [натиснув] ногою величенький камінь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 204); Сонця було там [надворі] так багато, що йому бракувало місця (Юрій Смолич, II, 1958, 7); Хай думав полковник, що прислали йому служаку, просолілого від тихоокеанських солоних вітрів, пров'яленого всіма прикордонними сонцями (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 267); * Образно. Стоять [хати] в кришталевих сережках танучих бурульок, з яких на землю повільно капає й капає сонце (Олесь Гончар, II, 1959, 40); // Відбиття, відображення сонячного проміння. Знову перед тобою грає сонцем іржава сталева стіна (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 240); Чудернацькі окуляри, блиснувши сонцем, скочили з носа і зателіпалися на чорній шворці (Михайло Стельмах, I, 1962, 49); // Місце, простір, охоплені світлом і теплом цього світила. Сушаться на сонці грушки й яблука на тичках тоненьких (Марко Вовчок, I, 1955, 216); Шия в нього по-дівочому красива, ніжна й біла, наче він ніколи не виходить з цієї землянки на сонце (Олесь Гончар, III, 1959, 24); // Ясна сонячна погода. Думаю спочити, брати сонячні ванни, як буде сонце, але зараз тут доволі холодно і хмарно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 365); Хочу послати сього листа та піти коло моря повалятись, поки сонце (Леся Українка, V, 1956, 409); // Життєдайна, животворча енергія цього світила. Він пригадує село, в садку налиті сонцем сливи (Володимир Сосюра, II, 1958, 436); Із-за вагончика вийшла дівчина.., мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї, — з вогню та з сонця вся! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 186).

За сонця — протягом денного часу, поки видно; завидна. [Мартин:] Ну, сину, поснідаєш, та й з богом в путь! Уже коні готові, щоб сьогодня [сьогодні] за сонця в город поспів (Карпенко-Карий, I, 1960, 326); Гуляння тривало ще й при світлі смолоскипів, бо не годилося відправляти людей за сонця (Павло Загребельний, Диво, 1968, 409); За хвіст та на сонце — розкрити чиюсь сутність, викрити кого-небудь, показати чиїсь непорядні, негарні дії, вчинки. — Картопля в кагатах почала горіть, а силос, то, мабуть, уже й згорів. Хто кагатував? Колода. По закутках усі гудуть, от вона і його за хвіст та на сонце... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 370).

4. перен. Про те (того), хто (що) є джерелом життя, втіхи, радості і т. ін. для когось. Нема мого миленького, Нема мого сонця; Ні з ким мені розмовляти, Сидя у віконця (Українські народні ліричні пісні, 1958, 317); Позирав щораз в віконце, Чи не трапиться вона, Його щастя, його сонце, Його зіронька ясна (Павло Грабовський, I, 1959, 346); Кого я покохала, Стане сонцем той мені (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 177); * У порівняннях. Раз у раз щасливо, як на сонце, позиркує [мати] на сина (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 148).

5. перен. Те, що освітлює шлях, той, хто веде за собою (у житті, боротьбі і т. ін.); провідна зоря. [Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, згине ніч! (Леся Українка, II, 1951, 151); — Це такі дні, що наше життя до сонця повертають (Михайло Стельмах, II, 1962, 178); І раптом сонце зійшло для них! Прийшли зі сходу прості й скромні хлопці, червоні солдати, прогнали багатіїв та фашистів, і тепер царани вперше в житті стали людьми, справжніми господарями... (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 146); // чого, у сполуч. з ім. правда, воля, свобода, слава, щастя і т. ін. Означає те, на що вказують названі іменники. Тоді, як грім під час негоди Впаде на голову катів, Нам сонце правди і свободи Засяє в тисячах огнів (Микола Вороний, Вибр., 1959, 201); Це ти [партія] привела нас крізь бурі й негоди До світлого щастя, до сонця свободи (Степан Олійник, Вибр., 1957, 29); // Що-небудь світле, хороше, прекрасне. Загляне сонце і в наше віконце (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 156); — Нове життя прорвалось до сонця, до світла, до перемоги! (Олександр Довженко, I, 1958, 460); // Тепло, приязнь, людяність. Мене тішить, що в Гнатюковім серці багато сонця, од якого і тепло і ясно його приятелям (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 392); Своєю присутністю в трупі, а також своєю грою в п'єсах і напрочуд лагідним поводженням з людьми вона вносила сонце і ласку в колектив (Мистецтво, 1, 1955, 8).

6. Центральна планета інших планетних систем. — Як у всесвіті, в макрокосмі: серед безмежної темряви — безконечні сонця, сонця, сонця! (Олесь Гончар, IV, 1960, 76); Якби зібрати з неба всі зірки і всі сонця з усіх небес на світі, моя любов горітиме яркіш [яскравіше] (Володимир Сосюра, I, 1957, 235).

7. Гімнастична вправа на турніку. Він хапається за перекладину й на витягнутих руках робить своїм тілом коло — сонце, як називається це спортивною мовою (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 82).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 458.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Цікаві факти