Соннота

Сучасні словники

СОННО́ТА, и, жін., розм. Те саме, що сонливість. — Ви мені даєте такі книжки, що я тільки позіхаю з ними, а часом таки й дрімаю, бо вони наводять сонноту (Нечуй-Левицький, V, 1966, 299); Петров стріпнув головою, ніби хвилину тому прокинувся й тепер одганяв рештки сонноти (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 172).

Сонливість — це суб'єктивне відчуття сильної втоми і розслаблення, яке потребує вольового чи іншого зусилля для його припинення.

Ілюстрації

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 458.