Відмінності між версіями «Совуня»

Версія за 22:22, 6 листопада 2018

Совуня, -ні, ж. Ласк. отъ сова.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СОВА́, и, жін. Хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом. Підраховано, що одна сова поїдає за рік таку кількість мишей, яка може знищити цілу тонну зерна (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 123); Десь крикнула сова смутно та жалібно, неначе жалілась або плакала, мов дитина (Нечуй-Левицький, V, 1966, 167); В тайзі всіма голосами верещали перелякані сови (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 68); * У порівняннях. Руденький чоловічок заблимав, як сова, очима (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 267); І засохли мої сльози, Сльози молодії. І тепер я розбитеє Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою (Тарас Шевченко, I, 1963, 352); [Бобренко:] Глядіть же ви, як тільки що зачули, То зараз нам ви дайте певний знак. [2-й козак:] Так, знаємо; совою крикнем (Володимир Самійленко, II, 1958, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 434.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Сова, -ви, ж. 1) Сова. Ні сич, ні сова. Посл. 2) — кі́тча. Филинъ. Вх. Лем. 425. Ум. со́вонька, со́вочка.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 164.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Сова́ (зменшено-пестливі — со­́вонька, со́вочка, совеня́, совуня, совеня́тко, сов’я́тко) — хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом; споконвіку птаха вважають провісником біди, небезпеки, наприклад у Б. Харчука «Волинь»: «Не на добре сова кричить, — видно, біду накликає»; тому й кажуть: «Сова не принесе добра», навіть для природи, — «сова кричить — холод накликає»; птах виступає об’єктом негативних характеристик: «Не пара сова до сокола», «Не бачить сова, яка сама», «Не уродить сова сокола, а кобила вола», «Сова хоч під небо злетить, то все сова»; про диявольську природу сови свідчить приповідка: «Сова не родить сокола, а такого ж чорта, як сама»; як найпоганіший птах сова символізує негарних людей, тому кажуть про погану жінку: «Знає сова, що красна сама», про поганих дітей, якими батьки вихваляються: «І сова казала, що її діти найкращі»; у весільній пісні про молоду, яку «умикнули» з чужого роду і яка виявляла удаваний поганий настрій, співали: «Прилетіла сова, сіла собі на покуті у червоних чобіточках. Не кішкайте, не полохайте: Нехай собі привикає, Хліба-солі поїдає Та додому не тікає»; у багатьох приповідках ідеться про хижість птаха, яка переноситься на людину: «Знати сову по пір’ю», «Спить сова, та кури бачить»; в античній Греції сова була символом мудрості; І. Франко записує й оцінну українську приказку «Мудрий, як сова»; у Т. Шевченка в поемі «Чернець» є слова: «А сивий гетьман, мов сова, Ченцеві зазирає в вічі», де, можливо, йдеться про мудрого Мазепу, який зазирає в очі «лихом не добитому» Палієві, що не збагнув далекоглядних гетьманових розрахунків і став йому на дорозі. Ні сич, ні сова (прислів’я); Сова вдень мовчить, а вночі кричить (приказка); Сові сонце очі коле (приказка); Десь крикнула сова смутно та жалібно (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 558-559.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Сова

-и́, ж.

1) Хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом.

2) Про людину, у якої період творчої активності припадає на другу половину дня і вечір.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Сова́ (Strix) — рід птахів родини Совові ряду Совоподібні.

Довжина тіла від 30 до 70 см. Оперення рихле, забарвлене у сірі або рудуваті з пестринами тону, широкі крила та вершина недовгого хвоста заокруглені. Райдужна оболонка ока бурого кольору. Характерна заокруглена та велика голова без пір'євих «вушок», але з добре вираженим повним лицьовим диском та сильним, стиснутим з боків дзьобом. Оперені пальці мають гострі, загнуті донизу кігті.

Населяють переважно лісові території у помірному та жаркому кліматичних поясах, охоче селяться в культурному ландшафті. У позагніздовий час ведуть поодинокий спосіб життя. Гніздяться окремими, віддаленими одна від одної парами у дуплах та гніздах інших птахів, тріщинах, нішах старих кам'яних будівель. У кладці 1−5 білих яйця в залежності від географічного положення (у південних регіонах розміри кладки менші) та чисельності гризунів. Насиджування починається з відкладання першого яйця та триває 4 тижні, насиджує самка. Пташенята починають літати у віці шести тижнів, але першу осінь тримаються разом з батьками.

Живляться переважно гризунами, але також птахами, земноводними та плазунами, дрібними безхребетними. У несприятливі за погодою та кормовими умовами роки кочують, у «мишині» роки осілі. Приносять користь знищенням шкідливих гризунів.

[адреса посилання]