Сміхун

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Сміхун, -на, м. Часто смѣющійся. См. Смішко, сміюн.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СМІХУ́Н, а, чол., розм.

1. Той, хто вміє смішити, веселити. Він був безугавно веселий, і хто його не знав, — не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 133); Більшість із них [бійців] вперше переступала поріг у Європу. Хомичок, сміхун, забавляка, розкарячився, валянки роз'їхалися в снігу: — Одна нога в Азії, друга — в Європі! (Олесь Гончар, Циклон, 1960, 26).

2. Те саме, що смішко. Дехто в класі всміхнувся.. — Як називаєшся? — скрикнув о. Телесницький до одного такого сміхуна (Іван Франко, IV, 1950, 218); Завжди так — що одному на шкоду, те іншому на сміх. Йде людина дорогою, підсковзнеться, розтягнеться на весь зріст — побачать те сміхуни — заливаються (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 216).

Синоніми

Сміхотвор

Комік

Реготун

Ілюстрації

Регот326.jpg Регот5562.jpg Регот52654.jpg

Медіа

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)