Смеркати

Смеркати, -кає, сов. в. смеркнути, -кне, гл. безл. Смеркаться, наступать, наступить сумеркамъ. І світає, і смеркає, день божий минає. Шевч. Стій, Векло, бо ще не смеркло. Ном. № 10888.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Тлумачний словник української мови

смеркати - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна Теперішній час

	Однина	Множина

1 особа смеркаю смеркаємо 2 особа смеркаєш смеркаєте 3 особа смеркає смеркають Майбутній час

	Однина	Множина

1 особа смеркатиму смеркатимемо 2 особа смеркатимеш смеркатимете 3 особа смеркатиме смеркатимуть Минулий час

	Однина	Множина

Чоловічий рід смеркав смеркали Жіночий рід смеркала Середній рід смеркало Наказовий спосіб

	Однина	Множина

1 особа смеркаймо 2 особа смеркай смеркайте Дієприслівник Теперішній час смеркаючи Минулий час смеркавши

-а́є, недок., сме́ркнути, -не; мин. ч. сме́ркло і сме́ркнуло; док. 1) безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. 2) перен. Закінчуватися, наближатися до кінця.

Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG»

СМЕРКА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. смерка́ти. Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б’є… (Перв., II, 1958, 78); * Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (Гончар, III, 1959, 124).

2. Напівтемрява, яка настає після заходу сонця; сутінки. Вже майже не видно їх у раннім осіннім смерканні, і звуки сурм ледве чути (Гончар, II, 1959, 406); // Час між заходом сонця і настанням ночі. Смеркання. Засвітились у Виборгському домі Ряди просторих вікон (Бажан, Вибр., 1940, 142).

◊ Від (од) світа́нку до смерка́ння див. світа́нок; Від світа́ння до смерка́ння див. світа́ння; До смерка́ння — до настання темноти. Тепер Уляна хоч трохи більше поспить: все-таки в економії вона працює лише до смеркання (Стельмах, І, 1962, 481); З (від) ра́ння до смерка́ння див. ра́ння; З (од, від) ра́нку до смерка́ння див. ра́нок; На смерка́нні — після заходу сонця; коли смеркає. Бій закінчився на смерканні повним розгромом двох німецьких батальйонів (Збан., Таємниця.., 1971, 299).

3. у знач. присл. смерка́нням. Після заходу сонця; коли смеркає. Смерканням робітники цукрорафінадного заводу передали в Медвин, що на світанку мають прибути драгуни (Стельмах, І, 1962, 636).

4. перен. Стан занепаду. На роботі з ним траплялися чудні припадки.. Хазяїн його не схотів такого клопоту й відпровадив його до лікарні, куди він оце ступив, переживаючи духовне смеркання (Мик., II, 1957, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 398.

Смеркання, ня, с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Ном. № 2230. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 156.

Орфографічний словник української мови

смеркання іменник середнього роду