Відмінності між версіями «Смеркати»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | |||
===[http://eslovnyk.com/%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Тлумачний словник української мови ]=== | ===[http://eslovnyk.com/%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Тлумачний словник української мови ]=== | ||
смеркати - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна | смеркати - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна | ||
| − | Теперішній час | + | '''Теперішній час''' |
| − | + | ||
| + | Однина Множина | ||
1 особа смеркаю смеркаємо | 1 особа смеркаю смеркаємо | ||
2 особа смеркаєш смеркаєте | 2 особа смеркаєш смеркаєте | ||
3 особа смеркає смеркають | 3 особа смеркає смеркають | ||
| − | Майбутній час | + | '''Майбутній час''' |
| − | + | ||
| + | Однина Множина | ||
1 особа смеркатиму смеркатимемо | 1 особа смеркатиму смеркатимемо | ||
2 особа смеркатимеш смеркатимете | 2 особа смеркатимеш смеркатимете | ||
3 особа смеркатиме смеркатимуть | 3 особа смеркатиме смеркатимуть | ||
| − | Минулий час | + | '''Минулий час''' |
| − | + | Однина Множина | |
Чоловічий рід смеркав смеркали | Чоловічий рід смеркав смеркали | ||
Жіночий рід смеркала | Жіночий рід смеркала | ||
Середній рід смеркало | Середній рід смеркало | ||
Наказовий спосіб | Наказовий спосіб | ||
| − | + | Однина Множина | |
1 особа смеркаймо | 1 особа смеркаймо | ||
2 особа смеркай смеркайте | 2 особа смеркай смеркайте | ||
| − | Дієприслівник | + | '''Дієприслівник''' |
Теперішній час смеркаючи | Теперішній час смеркаючи | ||
Минулий час смеркавши | Минулий час смеркавши | ||
| − | |||
| − | |||
-а́є, недок., сме́ркнути, -не; мин. ч. сме́ркло і сме́ркнуло; док. | -а́є, недок., сме́ркнути, -не; мин. ч. сме́ркло і сме́ркнуло; док. | ||
1) безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. | 1) безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. | ||
| Рядок 55: | Рядок 54: | ||
смеркання | смеркання | ||
іменник середнього роду | іменник середнього роду | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/smerkaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | СМЕРКАТИ, ає, недок., СМЕРКНУТИ, не; мин. ч. смеркло і смеркнуло; док. | ||
| + | |||
| + | 1. безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало, — Не йде, сердешная, в село (Тарас Шевченко, II, 1963, 116); Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан (Леся Українка, II, 1951, 265); Надворі смеркало. Захід жеврів. Де-де займалися зорі (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 44); Ще не встигло смеркнути, як кілька лісників з рушницями оточили землянку (Олесь Донченко, IV, 1957, 74); Поволі згасав червневий день. Смеркло (Олександр Довженко, I, 1958, 85); * У порівняннях. Ся улиця вела у пекло.. У ній і вдень було, мов смеркло, Од диму вся була чадна (Іван Котляревський, I, 1952, 127). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Закінчуватися, наближатися до кінця. — От вже смеркає ваш день, і світає мій ранок, — сказав Павлусь Малинка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 239); Капіталізму вже смеркає путь! Усі дороги — в комунізм ведуть! (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 5). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 398. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Поточна версія на 18:41, 26 листопада 2017
Смеркати, -кає, сов. в. смеркнути, -кне, гл. безл. Смеркаться, наступать, наступить сумеркамъ. І світає, і смеркає, день божий минає. Шевч. Стій, Векло, бо ще не смеркло. Ном. № 10888.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачний словник української мови
смеркати - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна Теперішній час
Однина Множина 1 особа смеркаю смеркаємо 2 особа смеркаєш смеркаєте 3 особа смеркає смеркають Майбутній час
Однина Множина 1 особа смеркатиму смеркатимемо 2 особа смеркатимеш смеркатимете 3 особа смеркатиме смеркатимуть Минулий час Однина Множина Чоловічий рід смеркав смеркали Жіночий рід смеркала Середній рід смеркало Наказовий спосіб Однина Множина 1 особа смеркаймо 2 особа смеркай смеркайте Дієприслівник Теперішній час смеркаючи Минулий час смеркавши -а́є, недок., сме́ркнути, -не; мин. ч. сме́ркло і сме́ркнуло; док. 1) безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. 2) перен. Закінчуватися, наближатися до кінця.
Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG»
СМЕРКА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. смерка́ти. Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б’є… (Перв., II, 1958, 78); * Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (Гончар, III, 1959, 124).
2. Напівтемрява, яка настає після заходу сонця; сутінки. Вже майже не видно їх у раннім осіннім смерканні, і звуки сурм ледве чути (Гончар, II, 1959, 406); // Час між заходом сонця і настанням ночі. Смеркання. Засвітились у Виборгському домі Ряди просторих вікон (Бажан, Вибр., 1940, 142).
◊ Від (од) світа́нку до смерка́ння див. світа́нок; Від світа́ння до смерка́ння див. світа́ння; До смерка́ння — до настання темноти. Тепер Уляна хоч трохи більше поспить: все-таки в економії вона працює лише до смеркання (Стельмах, І, 1962, 481); З (від) ра́ння до смерка́ння див. ра́ння; З (од, від) ра́нку до смерка́ння див. ра́нок; На смерка́нні — після заходу сонця; коли смеркає. Бій закінчився на смерканні повним розгромом двох німецьких батальйонів (Збан., Таємниця.., 1971, 299).
3. у знач. присл. смерка́нням. Після заходу сонця; коли смеркає. Смерканням робітники цукрорафінадного заводу передали в Медвин, що на світанку мають прибути драгуни (Стельмах, І, 1962, 636).
4. перен. Стан занепаду. На роботі з ним траплялися чудні припадки.. Хазяїн його не схотів такого клопоту й відпровадив його до лікарні, куди він оце ступив, переживаючи духовне смеркання (Мик., II, 1957, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 398.
Смеркання, ня, с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Ном. № 2230. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні. Н. п.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 156.
Орфографічний словник української мови
смеркання іменник середнього роду
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СМЕРКАТИ, ає, недок., СМЕРКНУТИ, не; мин. ч. смеркло і смеркнуло; док.
1. безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало, — Не йде, сердешная, в село (Тарас Шевченко, II, 1963, 116); Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан (Леся Українка, II, 1951, 265); Надворі смеркало. Захід жеврів. Де-де займалися зорі (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 44); Ще не встигло смеркнути, як кілька лісників з рушницями оточили землянку (Олесь Донченко, IV, 1957, 74); Поволі згасав червневий день. Смеркло (Олександр Довженко, I, 1958, 85); * У порівняннях. Ся улиця вела у пекло.. У ній і вдень було, мов смеркло, Од диму вся була чадна (Іван Котляревський, I, 1952, 127).
2. перен. Закінчуватися, наближатися до кінця. — От вже смеркає ваш день, і світає мій ранок, — сказав Павлусь Малинка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 239); Капіталізму вже смеркає путь! Усі дороги — в комунізм ведуть! (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 5).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 398.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
