Відмінності між версіями «Слухати»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Слухати, -хаю, -єш, '''''гл. ''1) Слушать. ''В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. ''Мет. 95. ''Ти кажеш, та нічого слухать, ''— пустяки говоришь. Ном. № 13001. '''Оцюди́ лиш слухай'''! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. Ном. № 1080. '''Чмелів слухати'''. Быть огорошеннымъ ударомъ. Котл. Ен. І. 13. 2) Слушать, повиноваться. ''А та палиця пан називається, треба її слухати. ''Ном. № 1140. | '''Слухати, -хаю, -єш, '''''гл. ''1) Слушать. ''В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. ''Мет. 95. ''Ти кажеш, та нічого слухать, ''— пустяки говоришь. Ном. № 13001. '''Оцюди́ лиш слухай'''! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. Ном. № 1080. '''Чмелів слухати'''. Быть огорошеннымъ ударомъ. Котл. Ен. І. 13. 2) Слушать, повиноваться. ''А та палиця пан називається, треба її слухати. ''Ном. № 1140. | ||
[[Категорія:Сл]] | [[Категорія:Сл]] | ||
| − | |||
| − | |||
1.перех. і неперех. Спрямовувати слух на створювані ким-, чим-небудь звуки; намагатися сприймати що-небудь слухом. — Занишкніть, уха наставляйте І слухайте, що я скажу (Іван Котляревський, I, 1952, 249); [Запорожець:] А що нам ваша старшина? почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі (Тарас Шевченко, I, 1963, 98); В темний вечір зим холодних В парту кинувши книжки, Ми збирались коло грубки Слухать нянині казки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 187); На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку.. і слуха (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); Гаї шумлять — Я слухаю (Павло Тичина, I, 1957, 15); Стоїть Катря, слухає й не чув нічого (Андрій Головко, II, 1957, 235); Йшли попід горою травами з тобою, слухали дівочу пісню на горі (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 30); * Образно. Слухає далеч орлина звитяжної пісні мотив (Володимир Сосюра, II, 1958, 461); | 1.перех. і неперех. Спрямовувати слух на створювані ким-, чим-небудь звуки; намагатися сприймати що-небудь слухом. — Занишкніть, уха наставляйте І слухайте, що я скажу (Іван Котляревський, I, 1952, 249); [Запорожець:] А що нам ваша старшина? почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі (Тарас Шевченко, I, 1963, 98); В темний вечір зим холодних В парту кинувши книжки, Ми збирались коло грубки Слухать нянині казки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 187); На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку.. і слуха (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); Гаї шумлять — Я слухаю (Павло Тичина, I, 1957, 15); Стоїть Катря, слухає й не чув нічого (Андрій Головко, II, 1957, 235); Йшли попід горою травами з тобою, слухали дівочу пісню на горі (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 30); * Образно. Слухає далеч орлина звитяжної пісні мотив (Володимир Сосюра, II, 1958, 461); | ||
// Сприймаючи слухом, чути що-небудь; напружено вслухатися, прислухатися до чого-небудь. Еней наш насторочив уха, Мов чоловічий голос слуха, Те чув і старий Анхиз (Іван Котляревський, I, 1952, 155); Пустив [надзиратель] її до кімнати й причинив двері назад, але не замикав. Став тихенько коло дверей і слухав (Гнат Хоткевич, I, 1966, 174); Витягає [поранений] великого залізничного годинника. Прикладає до вуха, слухав, чи йде (Олександр Довженко, I, 1958, 59); Хотілося ще й ще слухати його густий, приємний і щирий голос (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 193); Забилось серце. Слухать став: о, як вона співає! (Павло Тичина, I, 1946, 124); Настя вхопила.. млинець, похапцем накинула свиту і побігла слухати до сусіди під вікно (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 363); | // Сприймаючи слухом, чути що-небудь; напружено вслухатися, прислухатися до чого-небудь. Еней наш насторочив уха, Мов чоловічий голос слуха, Те чув і старий Анхиз (Іван Котляревський, I, 1952, 155); Пустив [надзиратель] її до кімнати й причинив двері назад, але не замикав. Став тихенько коло дверей і слухав (Гнат Хоткевич, I, 1966, 174); Витягає [поранений] великого залізничного годинника. Прикладає до вуха, слухав, чи йде (Олександр Довженко, I, 1958, 59); Хотілося ще й ще слухати його густий, приємний і щирий голос (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 193); Забилось серце. Слухать став: о, як вона співає! (Павло Тичина, I, 1946, 124); Настя вхопила.. млинець, похапцем накинула свиту і побігла слухати до сусіди під вікно (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 363); | ||
Версія за 13:17, 16 листопада 2019
Слухати, -хаю, -єш, гл. 1) Слушать. В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. Мет. 95. Ти кажеш, та нічого слухать, — пустяки говоришь. Ном. № 13001. Оцюди́ лиш слухай! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. Ном. № 1080. Чмелів слухати. Быть огорошеннымъ ударомъ. Котл. Ен. І. 13. 2) Слушать, повиноваться. А та палиця пан називається, треба її слухати. Ном. № 1140. 1.перех. і неперех. Спрямовувати слух на створювані ким-, чим-небудь звуки; намагатися сприймати що-небудь слухом. — Занишкніть, уха наставляйте І слухайте, що я скажу (Іван Котляревський, I, 1952, 249); [Запорожець:] А що нам ваша старшина? почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі (Тарас Шевченко, I, 1963, 98); В темний вечір зим холодних В парту кинувши книжки, Ми збирались коло грубки Слухать нянині казки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 187); На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку.. і слуха (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); Гаї шумлять — Я слухаю (Павло Тичина, I, 1957, 15); Стоїть Катря, слухає й не чув нічого (Андрій Головко, II, 1957, 235); Йшли попід горою травами з тобою, слухали дівочу пісню на горі (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 30); * Образно. Слухає далеч орлина звитяжної пісні мотив (Володимир Сосюра, II, 1958, 461); // Сприймаючи слухом, чути що-небудь; напружено вслухатися, прислухатися до чого-небудь. Еней наш насторочив уха, Мов чоловічий голос слуха, Те чув і старий Анхиз (Іван Котляревський, I, 1952, 155); Пустив [надзиратель] її до кімнати й причинив двері назад, але не замикав. Став тихенько коло дверей і слухав (Гнат Хоткевич, I, 1966, 174); Витягає [поранений] великого залізничного годинника. Прикладає до вуха, слухав, чи йде (Олександр Довженко, I, 1958, 59); Хотілося ще й ще слухати його густий, приємний і щирий голос (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 193); Забилось серце. Слухать став: о, як вона співає! (Павло Тичина, I, 1946, 124); Настя вхопила.. млинець, похапцем накинула свиту і побігла слухати до сусіди під вікно (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 363); // Прислуховуючись, вникати в що-небудь, намагатися зрозуміти що-небудь або дізнатися про щось. В городі він живе у свого родича столяра, слухає розмови робочого люду, вчиться пісень (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 28); // Вислуховувати кого-, що-небудь. Всі Бертольдові погрози Слухав [поет] мовчки, усміхався (Леся Українка, I, 1951, 385); Він умів не просто слухати, а викликати у свого співрозмовника бажання висловити все, що важким тягарем лежало на серці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 214); Вона слухає уважно, нотує в пам'яті їхні скарги і почуває,.. як ніби м'якшають, відходять душею ці люди, що їм уже, здається, й скаржитись набридло (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 80); // Сприймати органами чуття, відчувати що-небудь. Нам слухать тільки тут безсонними ночами, як пахнуть дерева і лопотить огонь... (Володимир Сосюра, I, 1957, 284); Мабуть, він перебував у такому віці, коли музику слухають ще ногами (Іван Сенченко, Опов., 1959, 41).
Ілюстрації
|
|
|
|
