Слово
Сло́во, -ва, с. Слово. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. Сказав слово та й мовчи. Ном. № 1202. Словом займати. Нп. Заговаривать съ кѣмъ. Мене, брате, словом не займають. Словами блудити. Бредить. Сло́во пити.? Твій брат буде з моїм братом слово пити. Федьк. Додержати, дотримати слова. Сдержать слово. Ум. Слівце́, словце, словечко, словечечко, сло́вонько. Мачушине словце що зімнєє сонце. Грин. II. 305. Пі до любови, ні до розмови, ні до словечка, ні до ділечка. Грин. III. 337. Скажи мені словечечко, серце. МВ. (О. 1862. І. 75). Словонька тихого да й не промовиш. Г. Барв. 57.
Сучасні словники
Сло́во, -а; д. і м -у,-і, мн. -ам,-ах;р. -а,мн. -слів; ор. –ом,мн. -ами; середній рід.
Тлумачення:
Сло́во - 1. 2. 3.
Фонетичний запис: [сло́wо]
Морфологічний запис: слов-о
Словотворення: слово-безафіксальний сп. словотв.
Синоніми: лексема,обіцянка,промова;
Етимологія слова: стсл. слово - псл. slovo "те, що сказано, що чути", пов'язане з чергуванням голосних із slava "слава", slyti "називатися,чути", sluхъ "слух".
Фразеологізми: 1.Го́стре (заго́стре) сло́во (слівце́, слове́чко). Висловлена ким-небудь образа; щось дуже неприємне. Він любить сказати гостре слово (В. Гжицький); . 2. Для (за́для, ра́ди і т. ін.) кра́сного сло́ва. Щоб справити враження, ви́кликати певний ефект. Не ради красного слова вона тепер приводила в примір братової синів (Панас Мирний). 3. Сло́во не розхо́диться з ді́лом у кого, чиє. Хто-небудь завжди виконує обіцяне або діями підтверджує сказане. У Бізона слово ніколи не розходилося з ділом і переінакшувати планів він не любив (О. Слісаренко); 4. У двох (у коро́тких) слова́х. Дуже стисло. В двох словах доповівши йому [командирові], що в чаплинських тилах все гаразд, Мефодій .. добув [з шапки] заяложену, складену вчетверо депешу (О. Гончар); Блаженко в коротких словах доповідає суть справи (О. Гончар).
