Відмінності між версіями «Словечко»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | СЛОВЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до слово 1.- Чого ж ти, Василино, мовчиш? промов до мене хоч словечко, моє серце. Чи слати до тебе старостів, чи ні? (Н.-Лев., II, 1956, 61); На два мої листи (картка з Криму і лист звідси) не дістав я од Вас ані словечка - і се мене непокоїть (Коцюб., III, 1956, 398); У них [синів] була своя окрема мова, яка склалася з довгого ряду специфічних спортивних словечок, що їх не завжди розумів батько (Вільде, Сестри.., 1958, 172); От хай хтось хоч найменше словечко похвали викаже на його адресу, одразу ж, як віск, розтопиться його душа (Збан., Сеспель, 1961, 78). | ||
| + | |||
| + | @ Закидати (закинути) словечко кому, за кого, про кого - те саме, що Закидати (закинути) слово (див. слово). Коли учителька Олена Михайлівна проводжала його до воріт, закинув їй словечко про ученицю 4-го класу Вовченко Прісю (Ю. Янов., Мир, 1956, 157); Замовити [добре (прихильне)] словечко див. замовляти; Не зронити ні (ані, й) словечка див. зронити; Не промовляти (не промовити) і словечка див. промовляти. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 15:02, 6 листопада 2018
Слове́чко, словечечко, -ка, с. Ум. отъ слово.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
СЛОВЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до слово 1.- Чого ж ти, Василино, мовчиш? промов до мене хоч словечко, моє серце. Чи слати до тебе старостів, чи ні? (Н.-Лев., II, 1956, 61); На два мої листи (картка з Криму і лист звідси) не дістав я од Вас ані словечка - і се мене непокоїть (Коцюб., III, 1956, 398); У них [синів] була своя окрема мова, яка склалася з довгого ряду специфічних спортивних словечок, що їх не завжди розумів батько (Вільде, Сестри.., 1958, 172); От хай хтось хоч найменше словечко похвали викаже на його адресу, одразу ж, як віск, розтопиться його душа (Збан., Сеспель, 1961, 78).
@ Закидати (закинути) словечко кому, за кого, про кого - те саме, що Закидати (закинути) слово (див. слово). Коли учителька Олена Михайлівна проводжала його до воріт, закинув їй словечко про ученицю 4-го класу Вовченко Прісю (Ю. Янов., Мир, 1956, 157); Замовити [добре (прихильне)] словечко див. замовляти; Не зронити ні (ані, й) словечка див. зронити; Не промовляти (не промовити) і словечка див. промовляти.
Ілюстрації
|
|
|
|
