Слизький

Слизький, -а, -е. Скользкій. Погода не тая, дорога слизькая. Чуб. V. 766. Зогнав на слизьке. Поставилъ въ затруднительное положеніе. Ном. № 4183. Ум. Слизькенький, слизенький. Тепер ніченька темненька, дорога слизенька. О. 1862. IV. 25.

Сучасні словники

Дуже гладкий, який майже не утворює тертя, на якому важко втриматися, встояти; який ледве утримує на собі кого-, що-небудь; ковзкий. Христя спускається з гори. Та й слизька ж яка! Ноги так і йдуть; коли б ще не впасти (Панас Мирний, III, 1954, 242); Він давно згубив свого картузика, кілька разів падав на слизькій дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135); Брязнули десь засуви, і в каземат важко впав чоловік, зірвавшись в слизької драбинки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 103); Земля після дощу стала слизькою (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 12); // Якого ледве можна втримати в руках; порский. Таке слизьке, що й двома руками не вдержиш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 295); Назустріч мені поспішали в базару жінки.., з їх кошиків, повних слизького м'яса, виглядали барвінок і первоцвіт (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361); Важкі колоди й слизькі дошки випорскували з рук, падали в ковбані разом з людьми (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 305); // у знач. ім. слизьке, кого, сер. Дуже гладке місце, на якому важко втриматися, встояти. * У порівняннях. Господиня підійшла, обережно ступаючи, неначе по слизькому (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 71); // перен. Який може призвести до поганих наслідків; ненадійний, небезпечний. — Великий світ, та слизькі дороги: той, дивись, там підсковзнувсь, той — там спіткнувсь, .. і не нам, грішним, карати свого брата! — відмовив Максим

Ілюстрації

Джерела та література

словник