Відмінності між версіями «Склад»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Сторінка очищена)
 
Рядок 1: Рядок 1:
СКЛАД1, у, ч.
 
  
1. Відповідно обладнане місце, будівля або приміщення для зберігання чого-небудь (продуктів, матеріалів і т. ін.). Схопив Іван.. мішок із житом і затаскав його до свого складу (Март., Тв., 1954, 359); Мазуренко сказав [Тані] іти на склад, вона пішла і одержала теплого нового ватника й.. теплі чобітки (Собко, Матв. затока, 1962, 246); // чого, з чого. Велика кількість яких-небудь предметів, продуктів, матеріалів і т. ін., зібраних і складених в одному місці; запаси чого-небудь. Під навісом Антон утворив цілий склад з возів, плугів та борін (Чорн., Потік.., 1956, 295); Жив він коло костьолу.., де Синєвідські бойки мали склади своїх товарів (Кол., Терен.., 1959, 154).
 
 
◊ Здава́ти на склад що — переставати займатися чим-небудь; забувати, визнавати непотрібним. Тяжко було розставатися із мрією стількох літ, здавати на склад усю свою діяльність (Хотк., Довбуш, 1965, 375).
 
 
2. кого, чого, з означ. Сукупність окремих частин, які утворюють що-небудь ціле. Відповідно до змін у галузі економіки нашої країни змінився і класовий склад населення СРСР (Тич., III, 1957, 57); Діброви відзначаються різноманітністю породного і видового складу (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 14); // Сукупність людей, що утворюють який-небудь колектив, якусь організацію.— Я думаю, що новий склад сільради покаже себе краще, ніж це було за Чорногуза… (Мик., II, 1957, 362); Виростав і міцнішав наш театр і художнім складом, і самим репертуаром (Смолич, Театр.., 1940, 85); Для підвищення кваліфікації треба систематично вчитися.., причому не тільки керівному складу і спеціалістам колгоспу, але й колгоспному активу, ланковим і рядовим колгоспникам (Колг. Укр., 9, 1959, 7); // Сукупність певних елементів, що входять у яку-небудь хімічну сполуку, речовину і т. ін. Давно відомо, що хімічний склад рослин змінюється залежно від природно-кліматичних та географічних умов (Хлібороб Укр., 2, 1966, 34); Людська кров не однакова. Її склад буває різний (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 202).
 
 
Вхо́дити до скла́ду (у склад) — бути складовою частиною чого-небудь. До таких народностей, які без жалю душила Австро-Угорщина, належали й слов’янські народи, що входили до складу імперії (Вітч., 5, 1956, 139); П’ятнадцять рівноправних соціалістичних республік входять до складу Радянського Союзу (Цюпа, Україна.., 1960, 82); Ора́ти (ора́тися) в склад — орати з середини ділянки, так що скиби землі лягають усередину. Він у шістнадцять літ, хоч і жив у селі, не знав, як це ореться в склад,.. не вмів викласти снопи на возі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 71); Особо́вий склад див. особо́вий; Персона́льний склад див. персона́льний; У(в) [своє́му] по́вному скла́ді; Усі́м скла́дом — цілком, весь, повністю. В степу біля тракторного вагончика виробнича нарада. Бригадири польових бригад, колгоспники, у повному складі ланка Оксани (Головко, І, 1957, 430); До Каховки загін підходив уже в своєму повному складі (Гончар, Таврія.., 1957, 381); У скла́ді: а) кількістю в… [Перший:] По дорозі проведено осоавіахімівську [тсоавіахімівську] роботу. Команда в складі трьох чоловік здорова (Мик., І, 1957, 482); б) як складова частина. Він у складі експедиції Жилінського пройшов тисячі верст по степах Новоросії у пошуках води (Гончар, Таврія, 1952, 247).
 
 
∆ Зако́н ста́лості скла́ду, хім.— один із основних законів хімії, який полягає в тому, що кожна хімічна сполука складається з тих самих елементів незалежно від способу її одержання. Закон сталості складу був результатом багаторазових аналізів різних хімічних сполук (Заг. хімія, 1955, 33); Склад зло́чину, юр.— сукупність встановлених кримінальним законом ознак, що визначають певну дію, вчинок і т. ін. як злочин; Словнико́вий склад, лінгв.— сукупність слів якоїсь мови. Основним завданням курсу сучасної української мови є вивчення її граматичної будови.., фонетичної системи і словникового складу (Курс сучасної укр. літ. мови, I, 1951, 3).
 
 
СКЛАД2, у, ч.
 
 
1. Будова тіла людини, тварини. Зовнішність у нього імпозантна, людина середнього віку, міцного складу, кулаком вола вб’є (Ю. Янов., І, 1954, 60); Коні кабардинської породи характеризуються масивним, приземистим складом (Конярство, 1957, 63); // чого. Будова якої-небудь частини тіла людини, тварини. Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше — то довгі сиві вуса.. завжди вводили в обман м’якого серцем любителя української старовини, і не раз аматори козацької минувшини підходили до діда Андрія, сподіваючися збагатити свої знання історії яким цікавим оповіданням (Хотк., I, 1966, 80).
 
 
2. чого, з означ. Характерні особливості (розуму, вдачі, думок і т. ін.) людини. Батько за вічними клопотами, біганиною.. мало міг мати впливу на склад його думок (Фр., III, 1950, 72); Багатьох сучасників А. П. Чехова вражав гострий, аналітичний склад його розуму, тверезість його суджень (Наука.., 1, 1960, 54); Саме образ матері у творах Левади є найбільш національним образом — за рисами характеру, за душевним складом, за способом діяння, за лексикою (Рад. літ-во, 8, 1965, 57); Улас мав нагоду пересвідчитися, що Остап тверезого складу людина (Горд., II, 1959, 295).
 
 
3. Спосіб викладу думок, манера письма. Поезія — це склад думання, це духовний світ людини, а не голе римування (Мал., Думки.., 1959, 15); // Спосіб побудови пісні, музичного твору, вірша. Повторення.. вживаються складачами народних пісень як навмисний музикальний і віршовий засіб, як улюблена форма пісенного складу (Муз. праці, 1970, 28); Народно-поліфонічний склад — один з найулюбленіших музичних складів А. Штогаренка (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 33).
 
 
4. грам. Відрізок звукового потоку мови, що складається з одного або кількох звуків і визначається зміною наростання і спаду звучності. Слухати було важко, бо доповідачка, не дочуваючи сама, кричала високим голосом, ковтаючи цілі склади (Вільде, Сестри.., 1958, 393); — Пролетарі всіх країн, єднайтеся! — прочитав по складах батько і запитливо глянув на дочку (М. Ол., Чуєш.., 1959, 38).
 
 
Склади́ чита́ти (склада́ти) — оволодівати технікою читання; вчитися читати. Хлопці вже починали читати склади на подвижних табличках, які розкладав і складав професор (Фр., II, 1950, 58); — Ідеш повз школу — аж гуде, аж реве,— так усі тії склади складають (Гр., Без хліба, 1958, 20); Знову прядки гуркотять.. А за столом Маринка Санькові літери показує — склади складають (Головко, І, 1957, 177).
 
 
∆ Відкри́тий склад — склад, що закінчується на складотворний звук; Закри́тий склад див. закри́тий.
 
 
Без ла́ду й скла́ду див. лад; Ні ла́ду ні скла́ду див. лад.'''Склад, -ду, '''''м. ''1) Составъ, соединеніе. 2) Складъ, складочное мѣсто. ''Склади медовії. ''3) Складъ, слогъ. Левиц. І. 243. ''По складах читає. ''4) Стиль, слогъ, изложеніе. ''Росказав нам про дощ таким складом, як ніби ми були невчені селяне. ''К. (О. 1862. ІІІ. 30). 5) Связь, стройное соединеніе. ''Ані ладу, ані складу. ''Ном. № 13066. 6) '''Орати у склад'''. Пахать, начиная съ средины участка такимъ образомъ, что пласты земли ложатся внутрь участка. Нѣжин. у.
 
 
{subst:Шаблон: Словник}}
 

Поточна версія на 22:57, 18 жовтня 2018