Скатувати

СКАТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Те саме, що закатувати. гл. 1) Та я тебе за це скатую! Чуєш? За це я, закачавши рукави, з тобою биться буду! (Павло Тичина, I, 1957, 291); 2) Гонту скатували, язика йому одрізали, четвертували (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 15) . 3) Бабину дочку прив’язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували (Словник Грінченка).

Сучасні словники

Скатува́ти катуванням,

тортурами довести кого-небудь до смерті, загибелі

докона́ти (розм.)

закатува́ти

замордува́ти

замори́ти голодом, роботою.

заму́чити

сплюндрува́ти (рідше)

СКАТУВАТИ

ЗАМУ́ЧИТИ (катуванням, тортурами довести кого-небудь до смерті, загибелі), ЗАКАТУВА́ТИ, СКАТУВА́ТИ, ЗАМОРДУВА́ТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ рідше, ДОКОНА́ТИ розм.; ЗАМОРИ́ТИ (голодом, роботою). — Недок.: заму́чувати, закато́вувати, замордо́вувати, замо́рювати. — Тридцятеро козаків потрапило в полон, і турки замучили їх страшними муками (З. Тулуб); — Він же міг на смерть закатувати хлоп'я (Ю. Смолич); — Гонту скатували, язика йому одрізали, четвертували (О. Іваненко); — Сеї ночі тут замордували матір з немовлям (О. Ільченко); — На Закарпаття восени вдерлися угорські фашисти, багато наших людей сплюндрували, — мовила Вілія і засмутилася (Т. Масенко); А Марина сидить собі, Уже й не говорить І не плаче... отак її Доконав, небогу, Той правитель (Т. Шевченко); — На твою думку, треба чекати, поки вони нас голодом заморять? (З. Тулуб).