Відмінності між версіями «Скажений»
(Створена сторінка: '''Скажений, -а, -е. '''1) Бѣшенный. ''Скажена собака. ''2) О человѣкѣ: бѣшенаго, вспыльчиваго хара...) |
|||
| (не показані 8 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Скажений, -а, -е. '''1) Бѣшенный. ''Скажена собака. ''2) О человѣкѣ: бѣшенаго, вспыльчиваго характера. ''Мати скажена, а син ще скаженіший. ''Лебед. у. Ум. '''Скажене́нький. '''''Та той дід таки трохи скажененький, я це знаю. '' | '''Скажений, -а, -е. '''1) Бѣшенный. ''Скажена собака. ''2) О человѣкѣ: бѣшенаго, вспыльчиваго характера. ''Мати скажена, а син ще скаженіший. ''Лебед. у. Ум. '''Скажене́нький. '''''Та той дід таки трохи скажененький, я це знаю. '' | ||
[[Категорія:Ск]] | [[Категорія:Ск]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | СКАЖЕ́НИЙ, а, е. | ||
| + | 1. Хворий на сказ; який сказився. Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (Нечуй-Левицький, II, 1956, 362); Суперечку перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за собакою й кричали: — Бийте її, бийте, вона скажена! (Петро Панч, В дорозі, 1959, 174); Скажений вовк; * У порівняннях. Як скажений звір, що боїться води,.. Чіпка кинувся, скочив угору... (Панас Мирний, I, 1949, 309); | ||
| + | // рідко. Який має психічний розлад; божевільний. — Нехай він буде в нас скажений, — се безпечніше; а то всіх засудять... погинемо, як гуси.. Так і порішили, щоб його божевільним пославити (Марко Вовчок, I, 1955, 177); | ||
| + | // у знач. ім. скажений, ного, чол.; скажена, ної, жін. Хвора на сказ або божевільна людина (уживається перев. як лайка). [Темничний вартовий:] Що тут у вас? (До Нартала). Се знов оцей скажений? Ти будеш тихо? Проклята почваро! (Леся Українка, II, 1951, 429); — Ану, каже, де та скажена? — Се на мене так (Панас Мирний, I, 1954, 84); Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете, скажені!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 375); З-під рук у батька вхопила [дочка] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати.. вії. — Скажена! Він відняв ножиці, дав запотиличника (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 65); * У порівняннях. Вже коренив-коренив [Халявський], вичитував-вичитував, аж піна йому з рота б'є, мов у скаженого... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 208); Мати дивиться на неї, Од злості німіє; То жовтіє, то синіє; Розхристана, боса, 3 рота піна; мов скажена, Рве на собі коси (Тарас Шевченко, I, 1963, 161). | ||
| + | |||
| + | ♦ Боятися, як скаженого (скаженої) собаки див. собака; Скажена собака — уживається як лайка. [Самрось:] А бодай ти не діждала, щоб я об тебе паскудив руки на перший день великодня. [Зінька:] Харцизе, скажена собако! (Марко Кропивницький, II, 1958, 30); — Справники — це ж собаки скажені, а не люди. Роздягне і в холодну посадовить, а то ще й батогів надає (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 210). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Skagenuy.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Skagenuy2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Skagenuy3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|LxM_xeThz_Y }} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 239. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 16:29, 26 листопада 2018
Скажений, -а, -е. 1) Бѣшенный. Скажена собака. 2) О человѣкѣ: бѣшенаго, вспыльчиваго характера. Мати скажена, а син ще скаженіший. Лебед. у. Ум. Скажене́нький. Та той дід таки трохи скажененький, я це знаю.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках СКАЖЕ́НИЙ, а, е. 1. Хворий на сказ; який сказився. Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (Нечуй-Левицький, II, 1956, 362); Суперечку перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за собакою й кричали: — Бийте її, бийте, вона скажена! (Петро Панч, В дорозі, 1959, 174); Скажений вовк; * У порівняннях. Як скажений звір, що боїться води,.. Чіпка кинувся, скочив угору... (Панас Мирний, I, 1949, 309); // рідко. Який має психічний розлад; божевільний. — Нехай він буде в нас скажений, — се безпечніше; а то всіх засудять... погинемо, як гуси.. Так і порішили, щоб його божевільним пославити (Марко Вовчок, I, 1955, 177); // у знач. ім. скажений, ного, чол.; скажена, ної, жін. Хвора на сказ або божевільна людина (уживається перев. як лайка). [Темничний вартовий:] Що тут у вас? (До Нартала). Се знов оцей скажений? Ти будеш тихо? Проклята почваро! (Леся Українка, II, 1951, 429); — Ану, каже, де та скажена? — Се на мене так (Панас Мирний, I, 1954, 84); Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете, скажені!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 375); З-під рук у батька вхопила [дочка] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати.. вії. — Скажена! Він відняв ножиці, дав запотиличника (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 65); * У порівняннях. Вже коренив-коренив [Халявський], вичитував-вичитував, аж піна йому з рота б'є, мов у скаженого... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 208); Мати дивиться на неї, Од злості німіє; То жовтіє, то синіє; Розхристана, боса, 3 рота піна; мов скажена, Рве на собі коси (Тарас Шевченко, I, 1963, 161).
♦ Боятися, як скаженого (скаженої) собаки див. собака; Скажена собака — уживається як лайка. [Самрось:] А бодай ти не діждала, щоб я об тебе паскудив руки на перший день великодня. [Зінька:] Харцизе, скажена собако! (Марко Кропивницький, II, 1958, 30); — Справники — це ж собаки скажені, а не люди. Роздягне і в холодну посадовить, а то ще й батогів надає (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 210).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 239.
