Відмінності між версіями «Сизокрил»
(Створена сторінка: '''Сизокри́л, сизокрилий, -а, -е. '''Сизокрылый. ''Ой де взявся сизокрилий орел. ''Чуб. V. 246. ''Да н...) |
({{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Сизокри́л, сизокрилий, -а, -е. '''Сизокрылый. ''Ой де взявся сизокрилий орел. ''Чуб. V. 246. ''Да не кидай же мене, сизокрилий орле. ''Мет. 78. Ум. '''Сизокри́ленький. '''''Ви, голубці сизокриленькії. ''Грин. III. 389. | '''Сизокри́л, сизокрилий, -а, -е. '''Сизокрылый. ''Ой де взявся сизокрилий орел. ''Чуб. V. 246. ''Да не кидай же мене, сизокрилий орле. ''Мет. 78. Ум. '''Сизокри́ленький. '''''Ви, голубці сизокриленькії. ''Грин. III. 389. | ||
[[Категорія:Си]] | [[Категорія:Си]] | ||
| + | СИЗОКРИ́ЛИЙ, рідше СИЗОКРИ́Л, а, е, нар.-поет. | ||
| + | |||
| + | 1. Який має сизі крила; із сизими крилами (уживається здебільшого як постійний епітет до голуба, орла і т. ін.). Сивий голуб, сизокрилий, — Голубка сивіша... (Українські народні ліричні пісні, 1958, 218); Ой, чому ти не літаєш, Орле сизокрилий? (Степан Руданський, Тв., 1956, 44); Чайки мої сизокрилі, хто вас покликав на герць? (Володимир Сосюра, I, 1957, 126); * Образно. Зашуми потоком новим, Сизокрила моя пісне..! (Андрій Малишко, За.. морем, 1950, 109); Галасливий, сизокрилий, Вечір тінями біжить (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 168); * У порівняннях. Думка край світа на хмарі гуля. Орлом сизокрилим літав, ширяє (Тарас Шевченко, I, 1963, 53); | ||
| + | // у знач. ім. сизокрилий, лого, чол.; сизокрила, лої, жін. Птах із сизими крилами. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку; Жалкувала сизокрила, що вона Не зчулася, як минула і весна (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 52). | ||
| + | 2. у сполуч. з ім. голуб, голубка, орел і т. ін. Уживається при ласкавому звертанні до кого-небудь. Де ти, моя голубонько, Де ти, сизокрила, Нащо мене покинула, За що розлюбила? (Пісні та романси українських поетів.., 11, 1956, 32); [Батура:] Ех ти, орел сизокрилий... Яке щастя! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 211); Ой, напій коня, Каре оченя, Сизокриле голуб'ятко, До побачення! (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 55); | ||
| + | // у знач. ім. сизокрилий, лого, чол.; сизокрила, лої, жін. Ласкаве найменування людини. — Ось і дуб той кучерявий... Вона! Боже милий! Бач, заснула виглядавши, Моя сизокрила! (Тарас Шевченко, I, 1963, 1). | ||
Версія за 00:00, 23 листопада 2017
Сизокри́л, сизокрилий, -а, -е. Сизокрылый. Ой де взявся сизокрилий орел. Чуб. V. 246. Да не кидай же мене, сизокрилий орле. Мет. 78. Ум. Сизокри́ленький. Ви, голубці сизокриленькії. Грин. III. 389. СИЗОКРИ́ЛИЙ, рідше СИЗОКРИ́Л, а, е, нар.-поет.
1. Який має сизі крила; із сизими крилами (уживається здебільшого як постійний епітет до голуба, орла і т. ін.). Сивий голуб, сизокрилий, — Голубка сивіша... (Українські народні ліричні пісні, 1958, 218); Ой, чому ти не літаєш, Орле сизокрилий? (Степан Руданський, Тв., 1956, 44); Чайки мої сизокрилі, хто вас покликав на герць? (Володимир Сосюра, I, 1957, 126); * Образно. Зашуми потоком новим, Сизокрила моя пісне..! (Андрій Малишко, За.. морем, 1950, 109); Галасливий, сизокрилий, Вечір тінями біжить (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 168); * У порівняннях. Думка край світа на хмарі гуля. Орлом сизокрилим літав, ширяє (Тарас Шевченко, I, 1963, 53); // у знач. ім. сизокрилий, лого, чол.; сизокрила, лої, жін. Птах із сизими крилами. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку; Жалкувала сизокрила, що вона Не зчулася, як минула і весна (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 52). 2. у сполуч. з ім. голуб, голубка, орел і т. ін. Уживається при ласкавому звертанні до кого-небудь. Де ти, моя голубонько, Де ти, сизокрила, Нащо мене покинула, За що розлюбила? (Пісні та романси українських поетів.., 11, 1956, 32); [Батура:] Ех ти, орел сизокрилий... Яке щастя! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 211); Ой, напій коня, Каре оченя, Сизокриле голуб'ятко, До побачення! (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 55); // у знач. ім. сизокрилий, лого, чол.; сизокрила, лої, жін. Ласкаве найменування людини. — Ось і дуб той кучерявий... Вона! Боже милий! Бач, заснула виглядавши, Моя сизокрила! (Тарас Шевченко, I, 1963, 1).
