Відмінності між версіями «Серпок»
(→Сучасні словники) |
(→Академічний тлумачний словник) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Академічний тлумачний словник== | ==Академічний тлумачний словник== | ||
| − | + | '''СЕРПО́К''', пка, чол. Зменш.-пестл. до серп. Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну.. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (Українські народні пісні, 2, 1965, 7); Тонесенький серпок місяцевий блищав над дубом, ніби зачепивсь за кучеряву гіллячку (Марко Вовчок, I, 1956, 34). | |
| − | + | '''СЕРП''', а, чол. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня, II, 1956, 43); | |
| − | + | // чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Олесь Гончар, III, 1959, 426); | |
| − | + | // у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівняннях. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний, IV, 1955, 50); | |
| − | // | + | // Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 325). |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | // | + | |
| − | // | + | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 13:17, 23 жовтня 2018
Серпок, -пка, м. Ум. отъ серп.
Зміст
Академічний тлумачний словник
СЕРПО́К, пка, чол. Зменш.-пестл. до серп. Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну.. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (Українські народні пісні, 2, 1965, 7); Тонесенький серпок місяцевий блищав над дубом, ніби зачепивсь за кучеряву гіллячку (Марко Вовчок, I, 1956, 34).
СЕРП, а, чол. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); — Я своє жито серпом жатиму (Остап Вишня, II, 1956, 43); // чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Павло Загребельний, День.., 1964, 56); Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Олесь Гончар, III, 1959, 426); // у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 202); Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17); * У порівняннях. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Панас Мирний, IV, 1955, 50); // Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска. В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 69); Блиснув на небі серп (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70); В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 325).
Ілюстрації
|
|
|
|
