Відмінності між версіями «Сердитися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 16: Рядок 16:
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|UrZcc8KAGxc}}.
 +
{{#ev:youtube|cQ-WZrOXQBI}}.
 +
{{#ev:youtube|qutQ2ck-YiQ}}.
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==

Версія за 16:38, 2 листопада 2018

Сердитися, -джуся, -дишся, гл. Сердиться. Сердилась баба на діда, а дід того не відав. Ном. № 3473.

Сучасні словники

СЕРДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися. — Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть, не сердилась... (Нечуй-Левицький, I, 1956, 61); Мама дуже сердилась на такі непорядки (Панас Мирний, IV, 1955, 336); Я не серджусь на сестричку, Бо вона ще невеличка, Ще не зводиться на ноги, Лиш плазу в до порога (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 10); Після вчорашнього вони ніби сердились одне на одного і працювали мовчка (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 50); * Образно. Мало води в Сикавці. А що то тут бував, як ударять дощі, прибуде нараз хвиль із каламутного моря! Ото, мабуть, реве та грав, валить каміння вниз із -висоти, пінячися, сердячися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 243).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

. . .

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.