Світич
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:19, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Світич, -ча, м1) Свѣтильникъ, фонарь. Вх. Лем. 464. В трупарні світич світить, але вже конає. Федьк. І. 66. 2) Подсвѣчникъ. Угор. 3) = Світлач. 4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину. Вх. Зн. 62. 5) Паникадило, церковная люстра. Шух. І. 117.
