Світич

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Світич, -ча, м1) Свѣтильникъ, фонарь. Вх. Лем. 464. В трупарні світич світить, але вже конає. Федьк. І. 66. 2) Подсвѣчникъ. Угор. 3) = Світлач. 4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину. Вх. Зн. 62. 5) Паникадило, церковная люстра. Шух. І. 117.












Сучасні словники

Те саме, що світоч. Тільки в однім місці монгольського табору блищалося світло: се горів-палахкотів смоляний світич у шатрі Тугара Вовка (Іван Франко, VI, 1951, 99);

Ілюстрації

Svichka270521.jpg Svichky270521.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови

http://sum.in.ua/s/svitych

Зовнішні посилання