Відмінності між версіями «Сарна»

Поточна версія на 21:51, 25 жовтня 2017

Сарна, -ни, ж. = Серна. Незрячі прозрять, а кривії, мов сарна в гаю помайнують. Шевч. Сарна під байрак втікає. Греб. 319.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СА́РНА, рідше СЕ́РНА, и, жін. Гірська коза з невеликими, загнутими на кінцях рогами. На галяву вискакує з гущини сарна і.. зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); У карпатських лісах водиться чимало різних звірів: олені й сарни, козулі, зайці, вепри (Радянська Україна, 19.V 1971, 4); Сарна злякано мекнула і вмить зникла в хащі (Олесь Донченко, III, 1956, 75); Старости спитали: — Ну як, мамо й тату, віддасте за молодого мисливця свою сарну? (Казки Буковини, 1968, 27); * У порівняннях. Побігла [Настуся], неначе легенька серна поскакала (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 241); Дівчина дрижала, як серна (Марко Черемшина, Тв., 1960, 163); Гнати серною хотіла [Маруся] через верхи і каміння, упасти на груди і плакати (Гнат Хоткевич, II, 1966, 120).

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Ця граціозна тварина живе в усіх регіонах, де є ліси або захисні лісосмуги. Висота в холці – до 1 м, маса – 65 кг. Живиться травою, листям і пагонами кущів. Тримається поодинці та невеликими групами. Самка народжує двох плямистих дитинчат, які перші дні лежать, причаївшись у чагарнику. Мати відвідує їх, тільки щоб нагодувати молоком.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 59.

Зовнішні посилання