Сапфір

САПФІ́Р, чол.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. род. у. Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору, коштовний. Родовища сапфіру.

2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса. На дні казана лежало дороге намисто: один разок червоних рубінів, другий — синіх, як небо, сапфірів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 293); Ніжно рожевіли на ній [іконі] топази, синіли сапфіри (Олесь Донченко, III, 1956, 143); * Образно. Сапфіри оченьки твої, Кохані очі милі (Леся Українка, IV, 1954, 106); * У порівняннях. Сонячне висвічується око, Пливе по обрію могутнє, осяйне І в барвах міниться: то, як сапфір, ясне, Червоне, як рубін, немов топаз, жовтаве (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 322); Вдалині, поміж стрункими силуетами висотних будівель голубіло сліпучим сапфіром море (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 8).

Ілюстрації