Сапет

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:10, 15 жовтня 2018; Tsdiatlova.if18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Сапет, -та, м. 1) Большая плетеная корзина въ видѣ надставки на повозку — для возки огородныхъ овощей, угля и пр. Вас. 204. 2) Плетеная изъ лозы ручная корзина. Херс. у. Слов. Д. Эварн.


Сучасні словники

САПЕ́Т, а, чол. Виплетений з лози і т. ін. вертикально видовжений кошик, який використовують для зберігання і перенесення овочів, фруктів і т. ін. Привіталась побожно Горпинка і здивовано кивнула головою на мішок з нарізаними соняшниками та сапет навибираних огірків (Григорій Косинка, Новели, 1962, 63); — Свіжі персики! Мигдаль! Фісташки! — вривався дзвінкий голос хлопчика з повними сапетами (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 215); // Такий же кошик для виловленої риби. Мовчки поставив він на камінь сапет, повний тріпотливої риби, похитав головою і зник у саклі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 287).

Ілюстрації

Сапет.jpg Сапет 1.jpg Сапет 2.jpg Сапет 3.jpg

Медіа



Іншими мовами

Кошик - basket

Цікаві факти

Лозоплетіння – одне з найдавніших ремесел з виготовлення господарсько-побутовихі художніх виробів. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребують знарядь виробництва. Найдавніші плетені вироби були знайдені археологами в Єгипті на Ближньому Сході. У гробниці Тутанхамона, наприклад, були виявлені два плетені стільці, які так добре збереглися, що могли б прикрасити сучасний інтер’єр. У стародавньому Римі також знали плетені меблі і інші предмети побуту, виготовлені з прутів лози та інших порід дерев. Гладіатори армії Спартака плели легкі і міцні бойові щити з виноградної лози, а коли були притиснуті військами Риму до краю безодні, то знову таки з виноградної лози сплели драбини і змогли спуститись і вдарити по Римських вояках. Селяни завжди мали прибуток від цього ремесла. Промисел набрав великого поширення в кінці XIX ст. Майстер у день виплітав 8-10 кошиків. Село заробляло в місяць у 20-30-х роках XX ст. до 20 тисяч крон. У цей час мали попит великих розмірів кошики з неочищеної лози для транспортування яблук. Майстри по-різному збували свій товар: на ярмарках Закарпаття, на возах добувались до Сеготу – на підводу входило 150-200 різних виробів, носили по селах, продавали, обміню­вали. Поширеним був натуральний обмін на зерно, мелай (кукурудзу). З часом цей промисел удосконалювався і при­стосовувався до попиту. Наприклад, для жителів із Берегівського району (нині Виноградове), де розвинене виноробство, обплітали лозовим пруттям скляні бутлі, пляшки різних розмірів. Плетіння цього села давнє за своїми традиціями, різноманітне за видами і формами. Його знають не лише в Україні, а й за кордоном, це здавна привертало і привертає увагу дослідників народної культури, мистецтвознавців.

Джерела та література

1.Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 56.

2.Балашов К.В. Плетение из лозы. Лучшие идеи / Балашов К.В. – Мир книги, 2011. – 240 с.

3.Лисин А.С. Поделки из лозы: простые и сложные / Лисин А.С. – МСП, 2009. – 96 с.