Самота
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:08, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Самота, -ти, ж. Уединеніе, одиночество. К. ЧР. 426. Рудч. Чп. 253. На самоті. Наединѣ. Кобза на самоті, схилившись на стіл, облився гіркими сльозами. Стор. М. Пр. 59. Самото́ю. Въ одиночку, одиноко. К. ДС. 14. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали. Гол. І. 17.
