Самота
Зміст
Загальні відомості
САМОТА́, и, жін.
1. Стан за значенням самітний, самотній; самотність. Всі радили Мотрі йти до Семена.. Мотря згоджувалась, але не виказувала цього ясно, хоч їй самій хотілось позбутися самоти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 44); Я любила самоту, мамо. В ній працювалося і роздумувалося так свобідно й легко (Ольга Кобилянська, II, 1956, 322); Сирота, одинак, він звик змалечку до самоти (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 29); // Гостре відчуття відокремленості, ізольованості від кого-, чого-небудь. Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 330); Самота серед людей та великого світа гірша тисячу разів, ніж у пустині... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 255); Кожен раз, коли я хоч на момент розлучався з Михайлом, я відчував якусь порожнечу й безнадійну самоту... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 126).
2. у знач. присл. самотою. Без нікого; наодинці. Він гірко й страшно ридав самотою, рукою тамуючи ридання, щоб не прокинулись поснулі домочадці (Олександр Довженко, I, 1958, 445); // Без сім'ї, рідних, близьких, друзів; сам. Костик трохи не з того часу, як став лазити, покинутий без призору батька-матері, ріс собі самотою (Панас Мирний, III, 1954, 372); Батько її вмер, а їй доходила ось-ось тридцятка. Стара мати налякалася, що дочка по її смерті лишиться самотою (Лесь Мартович, Тв., 1954, 333); Коли вам доводилося до війни бувати в невеличких нуших містах, ви, певно, помічали там тихих чепурних бабусь,. з отих, що самотою доживають свого віку в маленьких будиночках (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 194); // Окремо від інших; осібно. Другі до дітей, до гурту, а він знай самотою. Забереться було у бур'яни, нарве квіток.. та й грається ними нишком (Панас Мирний, I, 1949, 147); — Що ж, — сказав він, — дурна звірюка той медвідь, самотою держиться (Іван Франко, VI, 1951, 15), На (в) самоті: а) те саме, що самотою. Лишаючись цілими днями на самоті, Остап пробував свої тремтячі ноги.. і нудився, і сумував, що не почував у собі ще сили (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374); Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 406); Я ще раз потиснув йому руку й лишився на самоті (Юрій Яновський, II, 1958, 9); В самоті минало все поетове життя. Він мріяв про власну сім'ю (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 127); Я пам'ятаю вас, Галино, як і поезії свої. Як страшно жить у самоті такій, як ви, сумній дитині!.. (Володимир Сосюра, І, 1957, 408); б) (тільки на самоті, з ким—чим) без свідків; віч-на-віч. — Кіндратовичу, соколику,.. дозволь мені з Левком на самоті переговорити... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262); Тарас Григорович лишився на самоті з хлопчиком (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 305); [Пашка:] Ти не зоставайся сама собі на самоті з такими думками; більше в гурті бувай! (Михайло Старицький, Драм. тв., 1941, 33).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 47.
САМОТА́, и́, ж.
1. Стан за знач. самі́тни́й, само́тній; самотність. Всі радили Мотрі йти до Семена.. Мотря згоджувалась, але не виказувала цього ясно, хоч їй самій хотілось позбутися самоти (Коцюб., І, 1955, 44); Я любила самоту, мамо. В ній працювалося і роздумувалося так свобідно й легко (Коб., II, 1956, 322); Сирота, одинак, він звик змалечку до самоти (Гжицький, Опришки, 1962, 29); // Гостре відчуття відокремленості, ізольованості від кого-, чого-небудь. Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце (Коцюб., II, 1955, 330); Самота серед людей та великого світа гірша тисячу разів, ніж у пустині… (У. Кравч., Вибр., 1958, 255); Кожен раз, коли я хоч на момент розлучався з Михайлом, я відчував якусь порожнечу й безнадійну самоту… (Досв., Вибр., 1959, 126).
2. у знач. присл. самото́ю. Без нікого; наодинці. Він гірко й страшно ридав самотою, рукою тамуючи ридання, щоб не прокинулись поснулі домочадці (Довж., І, 1958, 445); // Без сім’ї, рідних, близьких, друзів; сам. Костик трохи не з того часу, як став лазити, покинутий без призору батька-матері, ріс собі самотою (Мирний, III, 1954, 372); Батько її вмер, а їй доходила ось-ось тридцятка. Стара мати налякалася, що дочка по її смерті лишиться самотою (Март., Тв., 1954, 333); Коли вам доводилося до війни бувати в невеличких наших містах, ви, певно, помічали там тихих чепурних бабусь, з отих, що самотою доживають свого віку в маленьких будиночках (Перв., Невигадане життя, 1958, 194); // Окремо від інших; осібно. Другі до дітей, до гурту, а він знай самотою. Забереться було у бур’яни, нарве квіток.. та й грається ними нишком (Мирний, І, 1949, 147); — Що ж,— сказав він,— дурна звірюка той медвідь, самотою держиться (Фр., VI, 1951, 15).
На (в) самоті́: а) те саме, що самото́ю. Лишаючись цілими днями на самоті, Остап пробував свої тремтячі ноги.. і нудився, і сумував, що не почував у собі ще сили (Коцюб., І, 1955, 374); Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті (Олесь, Вибр., 1958, 406); Я ще раз потиснув йому руку й лишився на самоті (Ю.Янов., II, 1958, 9); В самоті минало все поетове життя. Він мріяв про власну сім’ю (Ільч., Серце жде, 1939, 127); Я пам’ятаю вас, Галино, як і поезії свої. Як страшно жить у самоті такій, як ви, сумній дитині!.. (Сос., І, 1957, 408); б) (тільки на самоті́, з ким — чим) без свідків; віч-на-віч. — Кіндратовичу, соколику,.. дозволь мені з Левком на самоті переговорити… (Кв.-Осн., II, 1956, 262); Тарас Григорович лишився на самоті з хлопчиком (Тулуб, В степу.., 1964, 305); [Пашка:] Ти не зоставайся сама собі на самоті з такими думками; більше в гурті бувай! (Стар., Драм. тв., 1941, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 47.
Самота, ти, ж. Уединеніе, одиночество. К. ЧР. 426. Рудч. Чп. 253. На самоті. Наединѣ. Кобза на самоті, схилившись на стіл, облився гіркими сльозами. Стор. МПр. 59. Самото́ю. Въ одиночку, одиноко. К. ДС. 14. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали. Гол. І. 17.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 101.
ПІБ
Спеціальність
Група
Контакти
Електронна пошта
Skype
Web сторінка
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)
Участь
Конференції
Олімпіади
Соціальні проекти
Благодійні акції
Університетські заходи
Громадська діяльність
Мої захоплення
Самота, -ти, ж. Уединеніе, одиночество. К. ЧР. 426. Рудч. Чп. 253. На самоті. Наединѣ. Кобза на самоті, схилившись на стіл, облився гіркими сльозами. Стор. М. Пр. 59. Самото́ю. Въ одиночку, одиноко. К. ДС. 14. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали. Гол. І. 17.
