Самовладник

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Самовладник, -ка, м. Самовластный, самодержавный государь. Желех.


Сучасні словники

самовладний -а, -е, заст. 1) Який має необмежену державну владу; самодержавний. || Який є проявом самовладдя (у 1 знач.), заснований на самовладді. 2) Який самовільно взяв на себе право безроздільно управляти кимсь, чимсь; свавільний.

САМОВЛА́ДНИК, а, ч., заст. Самодержець.


Медіа

Див. також

Джерела та література

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 32.

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]