Салабай
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:21, 26 листопада 2017; Vvvorobiova.ij17 (обговорення • внесок)
Салабай, -бая, м. Цюцю, дурний салабай. Ном. № 6487.
Сучасні словники
Салаба́й — недоумкувата людина, бовдур, дурень; уживається також як лайливе слово. Цюцю, дурний салабай (М. Номис).
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 97. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 521.
