Різка

Різка, -ки, ж. 1) Вѣтка тонкая, прутъ. Чухрає різки з берізки, кидає конику під ніжки. МУЕ. III. 115. Ой різко, різко гільчаста О. 1862. IV. 26. 2) Розга. Битому і різку покажи, то він боїться. Ном. № 5801. 3) Сѣчка, рубленная солома для скота. 4) Мѣра земли: 2 1/2 морга. Валт. у. 5) Раст. Najas major АН. ЗЮЗО. І. 129. 6) Складка, сгибъ, сборка, морщина. Шух. І. 13. 7) мн. Родъ игры. Ив. 36. Ум. Різочка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови: в 11 тт.

РІ́ЗКА, и, ж.

1. Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик. Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні і власноручно зрізала кілька гнучких, тонких різок (Донч., III, 1956, 37); Носять школярі сухі розсохлі різки, кладуть на купки (Ков., Світ.., 1960, 120); // Один або кілька зв’язаних прутиків, якими карають кого-небудь. — От не мовчи-но мені, от тільки не мовчи, я-а-а-а тобі! — скрикнула Мартоха й замахнула різкою (Л. Укр., III, 1952, 632); Та й вибили поповича Дрібними різками… (Щог., Поезії, 1958, 479); // перев. мн. Покарання, удари такими прутиками або довгою гнучкою палицею. — Ще в бурсі було сяк-так — вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної різки! (Н.-Лев., І, 1956, 127); Уява вже вималювала жахливу рекрутчину, муштру, різки (Рибак, Помилка.., 1956, 120); В усьому христолюбивому воїнстві панують німецькі різки-шпіцрутени, муштра, мордобій, тупа палочна дисципліна, але тут, в оцих лінійних батальйонах, вона доведена до абсурду (Тулуб, В степу.., 1964, 28).

Дава́ти (да́ти, вси́пати) рі́зок — бити, карати кого-небудь. Він [пан] тільки тішив себе тією думкою, що дасть Миколі кілька сотень різок, помститься над ним і оддасть його в москалі (Н.-Лев., II, 1956, 253).

2. Дрібно порізана, посічена солома для годівлі худоби; січка. Різка грубих кормів у запареному вигляді в суміші з іншими кормами охоче поїдається тваринами (Соц. твар., 1, 1956, 40).

3. Пристрій або інструмент для різання чого-небудь. — Говори, говори! Я так люблю тебе… слухати! — Ярослав не відає, на який рахунок прийняти оце щире зізнання, — на свій особистий чи на всю злагоджену колону кормопереробних машин з бункерами, транспортерами, мийками, різками, дробарками, запарниками… (Вол., Місячне срібло, 1961, 247); Він уявив собі нову ферму. Ось з бункера транспортером подається в різку корм, потім іде в запарні котли (Веч. Київ, 10.І 1961, 1).

4. заст., розм. Міра землі, що дорівнювала 2,5 морга.

Орфоепічний словник української мови

різка — [р’і/зка] зкие, д. і м. з ц і, мн. зки/, зо/к дв і р і/зкие.

Орфографічний словник української мови

різка — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири різки.

Український тлумачний словник

3різка — и, ж. 1) Зрізаний з якого небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик. || Один або кілька зв язаних прутиків, якими карають кого небудь. || перев. мн. Покарання, удари такими прутиками або довгою гнучкою палицею. Давати різок.

Словник синонімів української мови

різка — (зрізана / поламана тонка, гнучка гілка), прут, хмизина, хворостина, дубець; лозина, лоза (зі стебла лози); хлист (для верхової їзди, дресування звірів тощо).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РІЗКА, и, жін. 1. Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик. Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні і власноручно зрізала кілька гнучких, тонких різок (Олесь Донченко, III, 1956, 37); Носять школярі сухі розсохлі різки, кладуть на купки (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 120); // Один або кілька зв'язаних прутиків, якими карають кого-небудь. — От не мовчи-но мені, от тільки не мовчи, я-а-а-а тобі! — скрикнула Мартоха й замахнула різкою (Леся Українка, III, 1952, 632); Та й вибили поповича Дрібними різками... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 479); // перев. мн. Покарання, удари такими прутиками або довгою гнучкою палицею. — Ще в бурсі було сяк-так — вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної різки! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 127); Уява вже вималювала жахливу рекрутчину, муштру, різки (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 120); В усьому христолюбивому воїнстві панують німецькі різки-шпіцрутени, муштра, мордобій, тупа палочна дисципліна, але тут, в оцих лінійних батальйонах, вона доведена до абсурду (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 28).