Рідно

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Рідно, нар. 1) Родственно, но родному. Пригортиється до мене рідно. 2) Искренно, сильно (любить). Ум. Рідненько, ріднесенько. Ой рад же б я ходити, тебе рідненько любити. Чуб. V. 190. Я люблю тебе рідненько. МВ. (О. 1862. І. 83).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

                                                                     РІ́ДНО, присл.

1. Те саме, що по-рідному. А матуся... Ні, не видно — тільки чорнії стовпці... То ж було всміхнеться рідно (Павло Тичина, II, 1957, 138);

Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 9);

Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м'ятою (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 12).

2. Щиро, від усієї душі, приязно. Хлопець посміхається до неї довірливо й рідно (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 82).

Ілюстрації

JeyE2tt4.jpg Hslyj.jpg Hslyj2.jpeg

Медіа

                                                            Пісня про Рушник

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання