Рюма

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Рюма, -ми, об. Плакса. См. Рюмса.

Рюма и, чол. і жін., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Панас Мирний, IV, 1955, 71).

Див. також

Джерела та література

<ref>Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 919.</ref>

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Рюма&oldid=140532