Розсмішити

Розсміши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Разсмѣшить. А вже розсмішити, так їй подавай. Кв. І. 158.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках РОЗСМІШИ́ТИ, шу, шиш, док., перех. Викликати сміх, примусити сміятися. Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись — Онисько уже й розсмішив (Панас Мирний, III, 1954, 44); Дівкою Оксана була скрізь весела та смішлива і така, що як було захоче, то всякого розсмішить, як почне всіх передражнювати або складати пісні (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 246); Розповідь про несподівану пригоду, що розсмішила тоді Тамару, була повчальною (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 129). Змусити видавати сміх від веселощів, радості, нервового збудження і т. ін. Чутно з покоїв, як там сміються, говорять, жартують голосно (Марко Вовчок, I, 1955, 265); — Ха-ха! — сміявся Іван (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 346); Жарти слідували один за одним, все смішніші та дотепніші, всі сміялися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87); Хтось вкидав дотеп, всім стає весело, і бійці сміються довго, вволю (Олесь Гончар, III, 1959, 33); * Образно. За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову (Тарас Шевченко, I, 1963, 48); Пливла у далеч біла павутина, І сміялось небо, як блакитний сад (Максим Рильський, II, 1960, 83); // Уміти видавати сміх. Дитя вже сміється; // Веселитися, радіти, бути у веселому, радісному настрої. Росли у купочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. (Тарас Шевченко, II, 1953, 343); // розм. Виражати веселий, радісний настрій і т. ін. (про очі, обличчя тощо). Її чорні коси були обвиті довкола голови, а чорні блискучі очі сміялися (Іван Франко, I, 1955, 82); // Видавати, утворювати звуки, що нагадують сміх (про птахів, звірів). Вздовж греблі шуміли верби. Над ставом у кущах сміялися солов'ї (Андрій Головко, I, 1957, 69).

Ілюстрації

Джерела та література

https://www.slovnyk.ua/ http://sum.in.ua/