Розлука

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Розлука, -ки, ж. 1) Разлука. Як ізв’яже піп руки, не буде, серденько, розлуки. Чуб. V. 132. 2) Разводъ. Мировий розлуку дає. Г. Барв. 508. 3) Знахарское средство противъ колдовства, града и пр. Шух. 1. 43. Ум. Розлучка. А од нелюба од поганого повік нема розлучки. Грин. III. 330.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках


РОЗЛУ́КА, и, жін.

1. Розставання, прощання з ким-, чим-небудь близьким, дорогим. — Я виряджала перше свого чоловіка, а тепер із своєю дитиною розлука; та ще не знаю, чи дожду [діжду], чи побачу вже (Марко Вовчок, I, 1955, 63); Тепер біль від розлуки з рідним краєм зливався з тихим смутком спогадів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 290).

2. Тимчасове перебування далеко від кого-, чого-небудь близького, дорогого. По майже двомісячній розлуці я вчора був у Обринських (Ольга Кобилянська, III, 1956, 263); Мати хотіла, щоб цей останній вечір перед довгою розлукою її син побув з нею вдома (Олесь Донченко, III, 1956, 197); Він почував справді себе людиною, яка за кілька літ розлуки бачила Харків уперше (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 371).

3. рідко. Те саме, що розлучення 2. [Публій:] В дорозі нам наклепано, що ніби твоя жона покинула господу і подалась на безвість, а що ти розлуку ніби маєш брати з нею (Леся Українка, III, 1952, 172); Перед самою війною закохався [командир батальйону], вже одружений чоловік, та так закохався, що дружина мусила дати йому розлуку (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 419).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання