Розбещений

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:59, 30 листопада 2013; A.kyrda (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Розбещений, -а, -е. Распущенный, разбалованный. РОЗБЕЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбестити. Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 9); При кожній нагоді втовкмачувала [Шаукен] чоловікові, що дівчина розбещена, що вона ледащиця, любить тільки вбрання та пісні, не хоче і не вміє працювати (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 68); Сам князь був звичайний, розбещений розкошами пан, що шанував тільки царя та бога трошки (Мирослав Ірчан, II, 1958, 40).

2. у знач. прикм. Морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками. Порати заїжджих доручив [Кабашний] розбещеній своїй коханці Насті (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 36); Розбещений.. і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 109); // Який виражає моральну зіпсованість. Юрій побачив глибокі, ясно-зелені очі, вольові і покірні, суворі й розбещені (Вадим Собко, Граніт, 1937, 36); // у знач. ім. розбещений, ного, чол.; розбещена, ної, жін. Морально зіпсована людина. Не для розбещених римуєш ти, А спазій, Та й не для хлопчиків, що тільки двічі два В них може здержати безсила голова (Максим Рильський, I, 1960, 253).

3. у знач. прикм. Недисциплінований, свавільний внаслідок чийогось потурання; розпущений. Він .. намучився з будовою, бо мужики в нього були розбещені і ніяк не хотіли працювати для батюшки по-людськи (Михайло Стельмах, I, 1962, 413); — Розбещена чернь забула послух свій, і віра наша руська, православна від того підупадає, отче (Яків Качура, II, 1958, 437); // Яким не можна управляти, якого не можна приборкати; нестримний. Раптом до його розбещеної пристрасті доторкнулось і інше почуття: чи то жалість до нещасної сироти, чи, може, й справді те, що в книжках називається коханням (Михайло Стельмах, II, 1962, 222); // Зіпсований надмірною увагою з чийогось боку; неслухняний, вередливий. Не знали про його переконання і в домі Карташових, де він давав урок розбещеному синкові старого полковника (Петро Панч, В дорозі, 1959, 53); Що Мунтяну? Його інтереси в місті, велика розбещена сім'я, три дочки, які щороку їздять за кордон, розтринькують гроші... (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 106).



Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання