Робітник

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук


Сучасні словники

Робітники (працівники, трудівники) — наймані особи, зайняті в безпосередньому виробництві, рідше в сфері послуг. Виконавці, що знаходяться в самому початку технологічного або управлінського ланцюга (ієрархії). В правовому суспільстві права та інтереси робітників захищені в трудовому законодавстві.

В раннє-індустріальному суспільстві

В епоху ранньої, або первісної індустріалізації (на Заході XIX ст., в Росії — початок-середина ХХ ст.), робітники — це як правило особи, зайняті чисто фізичною працею на важких, часом шкідливих для здоров'я виробництвах. Вони безпосередньо створюють матеріальні речі, продукти, цінності; впливають на предмети праці за допомогою простих (примітивних) знарядь виробництва; виконують ремонт знарядь (устаткування), переміщення вантажів, прибирання виробничих приміщень тощо. В радянському суспільствознавстві («марксизм-ленінізм») робітниками вважались люди виключно фізичної праці, без професійної освіти, зайняті нескладним трудом, які чисельно повинні складати більшість суспільства, на відміну від селян, службовців та інтелігенції.

В постіндустріальну епоху

Завдяки масовій заміні та витісненню ручної праці механічною (науково технічній революції) значно посилюється роль спеціальної освіти та підготовки в управлінні робітником машинами та механізмами. Зростає доля робітників, що управляють складними механіко-машинними комплексами та технологічними лініями з числовим-пограмним керуванням. Тому визначення робітника як особи чисто «ручної та некваліфікованої праці» розмивається, стає неадекватним. А саме поняття робітник стає менш однозначним. Практично воно означає виконавця нижчого ступеня в управліньській ієрархії (менеджменті).

Ілюстрації

X 0f83b4a9.jpg Dea18a118b66be57a7d88176ad9c31c5.jpg Adverimg-123131.jpg 1323916741 fpox3635.jpg

Медіа