Роба
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:02, 30 листопада 2014; Ольга Сімон (обговорення • внесок)
Роба, -би, ж. Трудолюбивая, работящая. Найміть цю жінку, вона і видов, і їсти зварить, і вимиє така роба, що нема вже що й казати. Могил. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РОБА , и, жін.
- спец. Робочий одяг. На місток вискочив у засмальцьованій робі другий механік Торба (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 3); Входить Катерина. Вона в робі. Безперечно, її викликали з роботи (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 585).
- заст. Одяг взагалі, перев. формений. Іліон у полум'ї, — гугнявив монах у шовковій робі з обличчям римського аристократа, недбало граючись лорнеткою (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 115); [Полковник:] Чого ви так дивитесь? [Представник «Керчи»:] Інтересуюсь робою. (Простяг руку і пробує сюртук полковника) (Олександр Корнійчук, I, 1955, 28);
// збірн. Речі особистого користування. [Лука:] Химо! Мій портфель і чемойдан [чемодан]!.. [Хима (убігла):] Ось ваша роба, дядю Лука (Микола Куліш, П'єси, 1960, 90).
Ілюстрації
|
|
|
|
|
