Рицарь

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Рицарь, -ря, м. = Лицарь.

[ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство (Леся Українка, I, 1951, 351); Часто діти зображували героїв своїх улюблених книг — русалок, середньовічних лицарів (Микола Олійник, Леся, 1960, 43);

[Словник іншомовного походження ]

лицар; ч. (нім.) 1. іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Воїн з важким озброєнням і спорядженням.

[Словопедія]

ЛИЦАР витязь; П. герой, звитяжець; п! КОЗАК.

Ілюстрації

002 1.jpg

Images (4).jpg