Перегляд вихідного коду сторінки Реогранізація збройних сил Османської імперії (початок ХІХ ст. – 1877 р.)

==Автор==
Несвятипаска Олексій

магістрант спеціальності «Гуманітарні науки. Історія»

Інституту суспільства 

==Науковий керівник==
Срібняк Ігор Володимирович

доктор історичних наук,професор кафедри всесвітньої історії

==Стаття==
Османська імперія належить до феноменальних явищ світової цивілізації як за масштабами своїх територіальних володінь, так і за тим
інструментарієм, який був використаний її будівничими для збирання такої величезної кількості земель та управління мільйонами своїх підданих. Визначальну роль у цих процесах відігравали збройні сили імперії, які власне й забезпечили успішне просування османів у різних напрямках (на Балкани, вглиб Центральної Азії, на Кавказ і Північне Причорномор’я, у північну та західну частини Африки). 

Це й обумовило стійкий інтерес дослідників до проблем організації та комплектування збройних сил османської імперії, і зокрема до корпусу капикулу, який тривалий час залишався важливим військово-політичним інститутом Османської імперії, і разом з підрозділами військ яя, мюсселем і азебов фактично являв собою центральний елемент створеної османськими султанами нової військової системи, не пов’язаної з архаїчними традиціями родоплемінної організації середньовічного війська. 

Капикулу вирізнялись своєю дисциплінованістю, високим бойовим духом та здатністю виконувати бойові завдання найвищої складності.
Завдяки особливій формі комплектування та вишколу, військо капикулу, що з самого початку було суто османським винаходом, являло собою одне з перших в Європі за часів середньовіччя професійне багатоцільове формування. Вивчення специфіки функціонування корпусу капикулу являє значний інтерес для дослідників історії Османської імперії на всіх етапах її існування аж до його ліквідації у ХІХ ст., коли заходами султана Махмуда ІІ було розпочато творення нового османського війська, здатного запозичувати новітні досягнення військової науки і техніки.

Відтак актуальність дослідженні даної теми полягає у тому, що дозволяє накопичити досвід модернізації військових структур, частин та з’єднань османської армії, яка втратила більшість своїх бойових кондицій, та мала бути негайно реорганізована аби ефективно виконувати своє основне призначення – захист територіальної цілісності та суверенітету Османської імперії. 

'''Метою''' дослідження даної теми є реконструкція процесу реорганізації збройних сил імперії, обставин ліквідації війська капикулу
та формування нових частин та з’єднань у відповідності до штатів європейських (зокрема французької та німецької) армій. Проте всі заходи кращих представників османської еліти модернізувати армію наштовхувались на протидію в середовищі османського вояцтва і тривалий час не мали успіху, а бойові якості новосформованих частин були суттєво нижчими у порівнянні з підрозділами кращих європейських армій. 

Представлене дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності та об’єктивності. З метою реалізації дослідницьких завдань у
роботі будуть застосовані проблемно-хронологічний та структурно-логічний, а також описовий методи дослідження; використовуватимуться методи наукової евристики, класифікації та критики джерел. 

==Ключові слова==
Османська імперія, армія, корпус, офіцери, султан, вояки.