Відмінності між версіями «Реготати»

Версія за 09:37, 22 листопада 2015

Словник Грінченка

Реготати(-ся), -чу(-ся), -чеш(-ся), гл. 1) Хохотать. Ніч наша регоче, коровая хоче. Мет. 164. Що Микита сміється, до Марусі береться: а Маруся регочеться, до Микити не хочеться. Чуб. V. 177.2) Ржать. Вх. Лем. 460.

Тлумачний словний української мови

Реготати - Нестримно, голосно сміятися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Реготати - Нестримнино, голосно сміятися. // перен. Захлинатися реготом.

Великий тлумачний словник сучасної української мови ІІ

Реготати - Гучно, нестримно сміятися. // з кого. Насміхатися, глузувати з кого-небуть. /перен. Видавати характерний звук, що нагадує гучний сміх (проптахів, тварин. / перен. Створювати розкотистий звук, що нагадує гучний сміх (про предмети, явища природи, тощо)

Словник української мови

Реготати - очу́, о́чеш і рідко РЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Гучно, нестримно сміятися. [Одарка:] Вона так страшно реготала, що й досі той регітлящить і вчувається мені!.. (Кроп., І, 1958, 103); Чіпка аж за живіт береться та регоче (Мирний, І, 1949, 294); Знесилена остаточно тимсміхом, впала [Катя] на траву й реготала (Коз., Вибр., 1947, 72); // з кого. Насміхатися, глузувати з кого-небудь. А в кухнітим часом стояв несамовитийрегіт. Реготали з паламаря (Мирний, III, 1954, 87); // перен. Видавати характерний звук, що нагадує гучний сміх (про птахів, тварин). Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики (Л. Укр., III, 1952, 249); Крик той сойка повторила: — А знайти мене вам зась! — І, регочучи, знялась, Лиш майнули сині крила… (Біл.,Пташ. голоси, 1956, 29); // перен.Створювати розкотистий звук, що нагадує гучний сміх (про предмети, явища природи тощо). Коли б добігти, коли б сховатись, щоб уже не чути дзвонів, червоних дзвонів, що мчать навздогін, б’ють у самесерце, скачуть і регочуть, як божевільні (Коцюб., II, 1955, 181); — Пу-гу… пу-гу… ж-ж-ж… кряк!..— регоче крига під гострими підковами… (Мик., II, 1957, 26). ◊ Регота́ти на пу́па — те саме, що Смія́тися на ку́тні [зу́би] (див. ку́тній). — Такемені слово сказала[Домця], що й повторяти не буду. Клятий Шугалія регоче, реготав бити на пупа (Кучер, Трудна любов, 1960, 315).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Тлумачний словник української мови: Понад 12500 статей (близько 4000 слів) / За ред. д-ра філологічних наук, проф. В.С. Калашника, - Х.: Прапор. 2002. - 992с. - 678с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. - 1440с. -1207с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.)/Уклад. і голов. ред. В.Г.Бусел. -К.;Урпінь:ВТФ "Перун", 2005. 1728с - 1020с.

4.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститутмовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 502.

Зовнішні посилання