Реберце

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Реберце, -ця, с. 1) Ум. отъ ребро. О. 1861. III. 88. 2) мн. Родъ вышивки на сорочкѣ. Чуб. VII. 4 27.

Сучасні словники

РЕБЕ́РЦЕ, я, с. Зменш. — пестл. до ребро́ Ада́мове ребе́рце Дугоподібний скелетний утвір людини і хребетних тварин, який іде від хребта до грудної кістки. Частина кістяка якої-небудь споруди або предмета, яка щось підтримує чи скріплює собою.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Темна морська просторінь навкруг, і тільки сонце високе, зенітове смажить їх і тут, ллється на плечі дівчині, на голі Віталикові реберця, на густу темно-синю гладінь (Гончар, Тронка, 1963, 235); Стецюра послужливо простяг йому реберце тараньки (Дмит., Наречена, 1959, 188); Ой, дівчино, не в’яли, Мого серця не пали! Мого серця, Край реберця, Мого серця не пали! (Пісні та романси.., II, 1956, 122); Спинні лусочки на боках тулуба [полоза чотирисмугого] гладенькі, посередині спини з невеличкими, але помітними реберцями (Визначник земноводних.., 1955, 126); // ірон. [Тарас:] А чом же вам його [пана] не смикнути гачечком під реберце, як шворкою відерце? (Голов., Поезії, 1955, 357).

Зовнішні посилання