Відмінності між версіями «Рамінь»

Версія за 17:39, 16 грудня 2015

Рамінь

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РЕ́МІНЬ, меня, чол. 1. Довга смужка обробленої шкіри. Безшумно скочив з каменя, безшумно ступив за ним кінь — лиш стремено дзенькнуло. Не зупиняючися, схопив Марусяк ремінь і перекинув через сідло... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 245); Жовнір мовчки, похмуро вислухав панну, ні єдиним словом не обізвався, а тільки зручніше поправив собі на плечі ремінь рушниці (Григорій Косинка, Нов., 1962, 130); Він [управитель] уже й на ниву дивився такими очима, як на забастовщиків, і зо зла вперіщив по ній нагаєм. Одна житня стеблина зачепилася за плетений ремінь, з коренем вискочила з землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 560); // Шкіряний пояс. Примруживши очі, дивлячись крізь райдужну щілину, побачив [ад'ютант] обтягнуту вузенькою спідничкою фігурку з широким ременем на тоненькій талії (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 504); Вони одягли нову форму, туго підперезалися широкими ременями (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 18). 2. заст. Широкий шкіряний пояс з сумочкою при ньому. Ой листочок яворовий, широкий та довгий: Люблять мене молодиці, поки ремінь повний (Коломийки, 1969, 116); Ремінь був замкнений, він ніколи не здіймався, ні вдень ні вночі. І тим же самим закривавленим ножем полоснув Марусяк ремінь. Заблищали в дірі золоті монети, посипалися... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 291). 3. Довга смужка шкіри або цупкої тканини, що використовується для передачі руху від одного шківа до іншого. — Сьогодні мій верстат закапризував зранку, — скаржилась вона майстрові, — двічі ремінь скидав зі шківа (Олесь Донченко, VI, 1957, 160); — Ремінь од двигуна, шкіряний, купили на торгах, як розкуркулювали Очкура (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 391). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 502. Коментарі (0) РЕМІ́НЬ, меню, чол. Оброблена шкіра, шевський товар. — Я знаю — віжки всі цупкі. Чи з шовку, чи з ременю(Володимир Самійленко, I, 1958, 235); [Свирид:] Кожному своє на думці. Мовляв: бондареві — обручі, шевцеві — ремінь, хліборобові — земля!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 16); Він вийняв з кишені шмат ременю, пар на дві підметок (Андрій Головко, II, 1957, 573). ♦ Драти (спускати) ремінь; Наспускати ременів з кого: а) жорстоко бити, сікти кого-небудь. Перший тост виголосив представник військової влади Гошка: — Я з їх, крокодилів, наспускаю ременів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 413); б) визискувати кого-небудь, знущатися з когось. Не чваньтесь, з нас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили (Тарас Шевченко, I, 1963, 333).

Словопедія

РЕМІНЬ

де́рти паси́ (ре́мені) з кого. Мучити, катувати кого-небудь. Верещала (баба), як би з неї хто паси дер (В. Стефаник); — Якщо ваше високородіє скажуть: “Швейку, ні в чому не признавайтесь”, я буду викручуватись, коли б з мене і паси дерли (Переклад С. Масляка).

кра́яти ре́мені зі шкі́ри. Нещадно, жорстоко карати. І сам він (отаман) якось опустився. Вислухав мовчки такі речі, такі слова, за одного з котрих давніше ремені би зі шкіри краяв (Г. Хоткевич).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Рамінь, меню, м. = Ремінь. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 5.

Ілюстрації