Відмінності між версіями «Раковина»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Див. також)
 
(не показано 8 проміжних версій цього учасника)
Рядок 3: Рядок 3:
 
Назву пристрій отримав завдяки схожості за формою з великою мушлею («раковиною») двостулкових молюсків, подібну ж аналогію можна спостерегти і в польській мові: muszla klozetowa означає в ній «унітаз». Раковини, призначені для умивання, ще називають умивальниками[2], для миття посуду — мийками[3].
 
Назву пристрій отримав завдяки схожості за формою з великою мушлею («раковиною») двостулкових молюсків, подібну ж аналогію можна спостерегти і в польській мові: muszla klozetowa означає в ній «унітаз». Раковини, призначені для умивання, ще називають умивальниками[2], для миття посуду — мийками[3].
  
==Сучасні словники==
+
==Історія==
Тлумачення слова у сучасних словниках
+
 
 +
Пристрої для миття обличчя і рук з'явилися задовго до появи хатнього водопроводу. В Античності і Середньовіччі використовувалися фігурні глечики для миття рук — водолії (акваманіли). У сільському побуті аж до нашого часу вживаються підвісні рукомийники. Предками сучасних раковин можна вважати умивальні тази (які іноді встановлювались на спеціальному столику з круглим вирізом), а також маленькі басейни-лаваторії, влаштовані біля надвірних фонтанів, що були поширені в монастирях. Ченці після виконання роботи мали вимити руки й обличчя, щоб чистими приступити до меси чи літургії. У католицьких країнах їх називали lavabo — від форми першої особи однини майбутнього часу дійсного способу латинського дієслова lavare («мити»). Можливо, це пов'язане з формулою, яку промовляє священик під час меси, перед тим, як вмити руки — «Lavabo inter innocentes manus meas» («Умию серед невинних руки мої»). Слово lavabo закріпилося в багатьох романських мовах (французькій, іспанській, італійській, каталонській) для позначення раковин-умивальників[4][5].
 +
 
 +
Умивальники з краном і стоком води можуть використовуватися і за відсутності водопроводу. Вода наливається в спеціальний резервуар, а під зливом розташовується ємність для використаної води.
 +
 
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Раковина1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Раковина2.JPG|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Раковина3.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
 
|}
 
|}
  
==Медіа==
+
==Загальний опис==
 +
Раковини зазвичай мають крани (вентилі), які постачають гарячу і холодну воду і можуть включати в себе функцію розпилення, що прискорює промивання. Вони також включають в себе стік, щоб видалити використану воду в каналізацію (за її відсутності — в підставлену ємність). Злив може перекриватися пробкою, іноді її роблять вбудованою в раковину, приводжуваною в дію маленьким важільцем. Над умивальною раковиною часто встановлюють дзеркало, поруч розміщують мильниці (чи вбудований дозатор мила[en]), тримач для рушників чи рукосушарку, стакани для зубних щіток та інше туалетне приладдя.
 +
 
 +
Деякі раковини для уникнення переповнення і проливання води на підлогу оснащаються переливом, отвір якого розташовується під краном. У Великій Британії традиційними були раковини з двома кранами — один для холодної води, другий для гарячої, змішування води відбувається прямо в раковині із закритою пробкою.
 +
 
 +
Існують раковини, де можна перемикати потік води на вбудований фільтр, щоправда, потік води тоді менший. У багатьох київських будинках, споруджених в перші роки після Чорнобильської катастрофи, встановлювали раковини такої конструкції[джерело?].
 +
 
 +
Для усунення засмічення стоку використовують вантуз, сантехнічний трос і хімічний очисник водостоків.
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==
 +
Раковини виготовлені з різних матеріалів:
 +
 +
кераміка
 +
бетон
 +
мідь
 +
Емаль по сталі або чавуну
 +
скло
 +
граніт
 +
мармур
 +
пластик
 +
мильний камінь
 +
нержавіюча сталь
 +
камінь
 +
тераццо
 +
дерево
 +
Нержавіюча сталь широко використовується в кухнях і становить непоганий компроміс між вартістю, зручністю використання, довговічністю і легкістю чищення.
 +
 +
Емальований чавун є популярним матеріалом для раковини кухні та ванної кімнати. Важкі і міцні, ці раковини можуть бути також виготовлені в дуже широкому діапазоні форм і кольорів. Як і з нержавіючої сталі, вони дуже стійкі до гарячих чи холодних об'єктів, але можуть бути пошкоджені в результаті різких ударів і коли емаль стирається, чавунна основа часто схильна до корозії.
 +
 +
Тверді керамічні раковини мають багато спільного з емальованочавунними, але без ризику пошкодження поверхні, що призводить до корозії.
 +
 +
Кам'яні раковини були у вжитку ще в давнину. Деякі з найбільш популярних каменів: мармур, травертин, онікс, граніт.
 +
 +
Скло, бетон і терраццо як матеріали раковини надають їй естетичної привабливості і можуть бути отримані в широкому діапазоні незвичайних форм і кольорів.
 +
 +
Раковини, особливо виготовлені з нержавіючої сталі, можуть бути оснащені вбудованою сушаркою для вимитого посуду.
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
 +
«Мийдодір» — віршована казка К. І. Чуковського
  
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==

Поточна версія на 19:43, 8 січня 2019

Ра́ковина — чашеподібне санітарно-технічне обладнання для миття рук, для миття посуду та інших цілей[1].

Назву пристрій отримав завдяки схожості за формою з великою мушлею («раковиною») двостулкових молюсків, подібну ж аналогію можна спостерегти і в польській мові: muszla klozetowa означає в ній «унітаз». Раковини, призначені для умивання, ще називають умивальниками[2], для миття посуду — мийками[3].

Історія

Пристрої для миття обличчя і рук з'явилися задовго до появи хатнього водопроводу. В Античності і Середньовіччі використовувалися фігурні глечики для миття рук — водолії (акваманіли). У сільському побуті аж до нашого часу вживаються підвісні рукомийники. Предками сучасних раковин можна вважати умивальні тази (які іноді встановлювались на спеціальному столику з круглим вирізом), а також маленькі басейни-лаваторії, влаштовані біля надвірних фонтанів, що були поширені в монастирях. Ченці після виконання роботи мали вимити руки й обличчя, щоб чистими приступити до меси чи літургії. У католицьких країнах їх називали lavabo — від форми першої особи однини майбутнього часу дійсного способу латинського дієслова lavare («мити»). Можливо, це пов'язане з формулою, яку промовляє священик під час меси, перед тим, як вмити руки — «Lavabo inter innocentes manus meas» («Умию серед невинних руки мої»). Слово lavabo закріпилося в багатьох романських мовах (французькій, іспанській, італійській, каталонській) для позначення раковин-умивальників[4][5].

Умивальники з краном і стоком води можуть використовуватися і за відсутності водопроводу. Вода наливається в спеціальний резервуар, а під зливом розташовується ємність для використаної води.

Ілюстрації

Раковина1.jpg Раковина2.JPG Раковина3.jpg

Загальний опис

Раковини зазвичай мають крани (вентилі), які постачають гарячу і холодну воду і можуть включати в себе функцію розпилення, що прискорює промивання. Вони також включають в себе стік, щоб видалити використану воду в каналізацію (за її відсутності — в підставлену ємність). Злив може перекриватися пробкою, іноді її роблять вбудованою в раковину, приводжуваною в дію маленьким важільцем. Над умивальною раковиною часто встановлюють дзеркало, поруч розміщують мильниці (чи вбудований дозатор мила[en]), тримач для рушників чи рукосушарку, стакани для зубних щіток та інше туалетне приладдя.

Деякі раковини для уникнення переповнення і проливання води на підлогу оснащаються переливом, отвір якого розташовується під краном. У Великій Британії традиційними були раковини з двома кранами — один для холодної води, другий для гарячої, змішування води відбувається прямо в раковині із закритою пробкою.

Існують раковини, де можна перемикати потік води на вбудований фільтр, щоправда, потік води тоді менший. У багатьох київських будинках, споруджених в перші роки після Чорнобильської катастрофи, встановлювали раковини такої конструкції[джерело?].

Для усунення засмічення стоку використовують вантуз, сантехнічний трос і хімічний очисник водостоків.

Див. також

Раковини виготовлені з різних матеріалів:

кераміка бетон мідь Емаль по сталі або чавуну скло граніт мармур пластик мильний камінь нержавіюча сталь камінь тераццо дерево Нержавіюча сталь широко використовується в кухнях і становить непоганий компроміс між вартістю, зручністю використання, довговічністю і легкістю чищення.

Емальований чавун є популярним матеріалом для раковини кухні та ванної кімнати. Важкі і міцні, ці раковини можуть бути також виготовлені в дуже широкому діапазоні форм і кольорів. Як і з нержавіючої сталі, вони дуже стійкі до гарячих чи холодних об'єктів, але можуть бути пошкоджені в результаті різких ударів і коли емаль стирається, чавунна основа часто схильна до корозії.

Тверді керамічні раковини мають багато спільного з емальованочавунними, але без ризику пошкодження поверхні, що призводить до корозії.

Кам'яні раковини були у вжитку ще в давнину. Деякі з найбільш популярних каменів: мармур, травертин, онікс, граніт.

Скло, бетон і терраццо як матеріали раковини надають їй естетичної привабливості і можуть бути отримані в широкому діапазоні незвичайних форм і кольорів.

Раковини, особливо виготовлені з нержавіючої сталі, можуть бути оснащені вбудованою сушаркою для вимитого посуду.

Джерела та література

«Мийдодір» — віршована казка К. І. Чуковського

Зовнішні посилання