Відмінності між версіями «П’янчити»

Версія за 11:50, 20 квітня 2024

П’янчити, -чу, -чиш, гл. Це означає дію, коли людина п'є. Тобто, під час випиванння алкоголю - п'янчить. Зазвичай, це відбувається на постійній основі, і тоді ця людина буде вважатися тією, яка п'янчить своїм способом життя. Напиваться, пьянствовать. На сім світі грішили, горілкою п’янчили. Гн. II. 72.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови в 11 томах (СУМ-11):

П'янчити, -чу, -єш, недок., перех. і неперех. 1. Уживати спиртні напої, пити (про людей). 2. Напоювати когось спиртними напоями. 3. Недоглядати, марнувати (час, життя). 4. Робити щось недбало, недбало, безладно.

Приклади з творів сучасних українських письменників:

"Тіні забутих предків" М. Коцюбинського: "Селяни після тяжкої роботи любили п'янчити і співати пісні." "Солодка Даруся" М. Матіос: "Він п'янчив і грав у карти, забувши про всі свої проблеми." "Забіг" Ю. Андруховича: "Він цілий день п'янчив і не пам'ятав, як опинився вдома."

Слово "п'янчити" походить від праслов'янського кореня пьjьnь, який має значення "пити", "напиватися", "бути п'яним". Цей корінь дав життя таким словам, як "п'яний", "п'янка", "п'янство".

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови в 11 томах (СУМ-11): http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh Словник Грінченка: http://hrinchenko.com/ Словник.ua: https://slovnyk.ua/

Зовнішні посилання

https://www.kobzar.in.ua/knigi/tini-zabutih-predkiv-m-kocjubinskij-1929-rik/