Пічкур

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пічку́р, -ра, м. 1) Истопникъ. (Черк. у.), кочегаръ. НВолын. у. 2) Любящій лежать на печи. Левиц. Пов. 189. 3) Рыба бычекъ, Gobio. Мнж. 189. Ум. Пічкуре́ць. Ой пійду я на річку, на річку да піймаю два линця, а третього пічкурця. Нп.

Сучасні словники

Словник української мови (1970—1980)

ПІЧКУ́Р 1, а, чол. Дрібна річкова риба родини коропових. Не річка — струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 43); У ставах.. є чимало смітної риби — карася, пічкура, в'юна (Колгоспник України, 2, 1961, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 552.Коментарі.

ПІЧКУ́Р 2, а, чол.

1. розм. Той, хто любить лежати на печі. Радюк любив сусід таких, як сам: веселих і говорючих, і Страх як не любив пічкурів і мовчунів! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 443); // Те саме, що ледар. Справжні мрійники, як і наш Кобзар, найроботящі люди. Вони не можуть терпіти розслабленої уяви сучасних пічкурів (Радянська Україна, 9.III 1964, 2).

2. діал. Опалювач, грубник. — Перш було чорти і на дривітні колоддя колють, чорти і пічкурами, чорти і за смолою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 243).

Українсько-російський словник)

ПІЧКУР I разг. лежебока

II ихт. пескарь

Словник синонімів української мови

пічкур

I (дрібна річкова риба), коблик.

II див. домувальник, ледар

Ілюстрації

Пескарь-профиль.jpg Пескарь-крупно.jpg Witvingrondel10-7.jpg Gobio gobio2.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

• Коли піймали кілька піскарів, карасів і навіть дві щучки, Вадим крикнув: - Ану, Танюшо, забирай рибу! (Бойч., Молодість, 1949, 207).

• У ставах.. є чимало смітної риби — карася, пічкура, в'юна (Колгоспник України, 2, 1961, 28).

• Не річка — струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 43).

• Спинився на вступі до хати, а радше нори, бо двері завиті диким виноградом, і став, ніби пічкурець біля своєї печери (Роман юрби, Шевчук Валерій).

• А обличчя у дітей старечі, вимучені, наче та малеча вже сімдесят років на світі прожила, а навесні вже й не обличчя були: то пташина голівка з дзьобиком, то жабина мордочка — губи тонкі, широкі, третій немов пічкурець — рот відкритий (Їсти. Потреба, бажання, одержимість, Розділ «VIII. Голод, Паоло Россі).

Зовнішні посилання

Червона книга України - Білоперий пічкур дністровський

Червона книга України - Пічкур дунайский

Піскар гірський

Піскар карпатський

Пічкур звичайний