Відмінності між версіями «Пісенька»
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
ПІ́СЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пі́сня. В його [С. Маршака] п’єсах ми зустрічаємо добре знайомі з дитинства образи й сюжети народних пісеньок, притч та казок (Рад. літ-во, 6, 1963, 54); Галя.. ще часом і пісеньку заспіва про журавля (Вовчок, І, 1955, 279); Соловей почав співати. Лунає пісенька на ввесь садок (Гл., Вибр., 1951, 105); Під припічком тяг цвіркун свою монотонну пісеньку (Фр., III, 1950, 287); Їсти таки хотілось, і Санько почав свою пісеньку знову: — І таки хочу сальця!.. А ви все не даєте!.. (Гр., Без хліба, 1958, 50). | ПІ́СЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пі́сня. В його [С. Маршака] п’єсах ми зустрічаємо добре знайомі з дитинства образи й сюжети народних пісеньок, притч та казок (Рад. літ-во, 6, 1963, 54); Галя.. ще часом і пісеньку заспіва про журавля (Вовчок, І, 1955, 279); Соловей почав співати. Лунає пісенька на ввесь садок (Гл., Вибр., 1951, 105); Під припічком тяг цвіркун свою монотонну пісеньку (Фр., III, 1950, 287); Їсти таки хотілось, і Санько почав свою пісеньку знову: — І таки хочу сальця!.. А ви все не даєте!.. (Гр., Без хліба, 1958, 50). | ||
[http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 541.] | [http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 541.] | ||
| + | |||
| + | ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ | ||
| + | |||
| + | І все на світі треба пережити, | ||
| + | І кожен фініш – це, по суті, старт, | ||
| + | І наперед не треба ворожити, | ||
| + | І за минулим плакати не варт. | ||
| + | |||
| + | Тож веселімось, людоньки, на людях, | ||
| + | Хай меле млин свою одвічну дерть. | ||
| + | Застряло серце, мов осколок в грудях, | ||
| + | Нічого, все це вилікує смерть. | ||
| + | |||
| + | Хай буде все небачене побачено, | ||
| + | Хай буде все пробачене пробачено, | ||
| + | Хай буде вік прожито, як належить, | ||
| + | На жаль, від нас нічого не залежить... | ||
| + | |||
| + | А треба жити. Якось треба жити. | ||
| + | Це зветься досвід, витримка і гарт. | ||
| + | І наперед не треба ворожити, | ||
| + | І за минулим плакати не варт. | ||
| + | |||
| + | Отак як є. А може бути й гірше, | ||
| + | А може бути зовсім, зовсім зле. | ||
| + | А поки розум од біди не згірк ще, – | ||
| + | Не будь рабом і смійся як Рабле! | ||
| + | |||
| + | Тож веселімось, людоньки, на людях, | ||
| + | Хай меле млин свою одвічну дерть. | ||
| + | Застряло серце, мов осколок в грудях, | ||
| + | Нічого, все це вилікує смерть. | ||
| + | |||
| + | Хай буде все небачене побачено, | ||
| + | Хай буде все пробачене пробачено. | ||
| + | Єдине, що від нас іще залежить, – | ||
| + | Принаймні вік прожити як належить. | ||
| + | |||
| + | *** | ||
Версія за 12:41, 20 листопада 2015
Пісенька, -ки, ж. Ум. отъ пісня.
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв
ПІ́СЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пі́сня. В його [С. Маршака] п’єсах ми зустрічаємо добре знайомі з дитинства образи й сюжети народних пісеньок, притч та казок (Рад. літ-во, 6, 1963, 54); Галя.. ще часом і пісеньку заспіва про журавля (Вовчок, І, 1955, 279); Соловей почав співати. Лунає пісенька на ввесь садок (Гл., Вибр., 1951, 105); Під припічком тяг цвіркун свою монотонну пісеньку (Фр., III, 1950, 287); Їсти таки хотілось, і Санько почав свою пісеньку знову: — І таки хочу сальця!.. А ви все не даєте!.. (Гр., Без хліба, 1958, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 541.
ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ
І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено, Хай буде вік прожито, як належить, На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше, А може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, – Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.
