Піп

Піп, попа, м. 1) Попъ, священникъ. Попа в ре́шеті возити. Утаивать грѣхъ на исповѣди. 2) Пт. Fulica astra, лысуха черная. Вх. Пч. II. 11. 3) Насѣк. = Зеленяк 1, Cetonia aurata. Вх. Пч. І. 5. текст

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПІП, попа, чол., розм.1) Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. [Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була? (Панас Мирний, V, 1955, 228); — Читати, писати навчився, а на попа все одно не вийдеш... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 12);

2)Служитель релігійного культу, який має це звання й здійснює богослужіння. Нехай попи заспівають, А дружки поплачуть: Легше мені в труні лежать, Ніж його побачить (Тарас Шевченко, І, 1963, 57); — Дурний піп — дурна його й молитва, — не витримав Яків (Михайло Стельмах, II, 1962, 109); — Даром, брате, музика не грає, піп молебня не служить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 82).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 538.

Ілюстрації