Відмінності між версіями «Пхикати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
{{#ev:youtube|RtBJncedH8M} | {{#ev:youtube|RtBJncedH8M} | ||
| + | |||
| + | |||
{{#ev:youtube|Gic0IbKvqbI}} | {{#ev:youtube|Gic0IbKvqbI}} | ||
Версія за 22:31, 18 листопада 2020
Пхи́кати, -каю, -єш, гл. О ребенкѣ: тихо плакать, всхлипывая, хныча. Замовкло, не плаче, тілько пхика. Шевч.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Тихо плакати. Дивились, молились Старі мої. А сердешне [дитя] Неначе благає: Випручало рученята.. і замовкло, Неначе не плаче, Тілько пхика (Тарас Шевченко, I, 1963, 311); Прокинувшись вранці, Таня почала пхикати та вередувати, в неї посоловіли очі, почервонів носик (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 5); * Образно. Гупає бубон, пхикає скрипка, і ноги молотять землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242).
2. розм. Те саме, що пхе́кати. — Я їв картоплю, — гордо каже Віктор.. — Пх! — презирливо пхикає Поль. — Теж мені сніданок! (Ів., Таємниця, 1959, 139).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
{{#ev:youtube|RtBJncedH8M}
