Путивець

Словник Грінченка

Пути́вець, -вця, м. Проселочная дорога. Борз. у. Сидять на дорозі аж дванадцять вовків.... Сидять рядком по путивцю, наче ждуть мене. Г. Барв. 443. Ум. Пути́вчик.

Сучасні словники:

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПУТІ́ВЕЦЬ, вця, чол. Польова дорога. Іду, аж подивлюсь перед себе: сидять на дорозі аж дванадцять вовків... Сидять рядком по путівцю, наче ждуть мене (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 443); Фашистські льотчики нещадно обстрілювали дороги. Тому біженці йшли не по шосе, а здебільшого путівцями (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 393); У кількох кілометрах до райцентру Хачмас від шосе круто забирає до моря вибоїстий путівець (Наука і життя, 8, 1967, 28). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 403.

Орфографічний словник української мови Орфографічний словник української мови ПУТІВЕЦЬ

путі́вець іменник чоловічого роду путі

Ілюстрації: