Пустота

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пусто́та, -ти, ж. 1) Шалость, проказы. Ото вже пустоти робе. Черк. у. 2) соб. Шалуны. Дожидають мої голуб’ята. Оце як побачуть, з ніг мене звалять, тая пустота. МВ. (О. 1862. І. 82). Пустує цілий день моя оця пустота.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота, та, гляди, станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 27).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 401.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 401.

Зовнішні посилання