Пузирь

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пузи́рь, -ря́, м. Пузырь.

Сучаснні словники

ПУЗИР, я, чол.

1. Кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає в рідині або рідкій масі чого-небудь. Мама не слухала — пускала крізь зуби пузирі й щось неіснуюче загрібала рукою (Юрій Яновський, I, 1958, 61); * Образно. На очах хлопчака лопнув пузир з авторитетом Філіпчука, і всередині цього пузиря не виявилося нічого (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 494); * У порівняннях. Дметься, як пузир на воді (Номис, 1864, № 2501); Какура отетеріло витріщив очі, щоки його надулися, ніби пузирі (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 10); // перен., жарт. Мала дитина. Там, біля потоку, діти юрмилися різнокольоровими комахами. Були вони різні на зріст, від трилітніх пузирів до довгоногих.. десятиліток (Вадим Собко, Звич. життя, 1957, 75). ♦ Мильний пузир — те саме, що Мильна бульбашка (див. бульбашка).

2. рідко. Те саме, що міхур 1. Манесенькі підсліпуваті вікна, затягнені пузирем, такі брудні, що майже зовсім не пропускали світла (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 315).

3. Гумовий або прогумований мішок, який наповнюється водою або льодом і застосовується при лікувальних процедурах. Полегшують стан хворого, зменшують відчуття жару і головний біль холодні примочки на голову, пузир з льодом (Загальний догляд за хворими, 1957, 74).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

пузи́р — вичищений і висушений свинячий шлунок, наповнений повітрям, а також невеликою кіль­кістю квасолі чи гороху; здавна використовувався як дитяча іграшка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 490.

Ілюстрації

Liked.jpeg Yellowstar.png Screen-Shot-2013-10-30-at-10.32.31-pm1.png 1020057.png