Причісуватися

Причісуватися, -суюся, -єшся, сов. в. причеса́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Причесываться, причесаться. Довго чепурився, вбірався та причісувався. Левиц. Пов. 205. ПРИЧІСУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЧЕСАТИ, ешу, ешеш, док., перех.

1. Розчісувати, пригладжувати гребінцем волосся. Олеся наділа білу сукню, а мати причісувала та прибирала її голову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 42); Молодий сільський учитель Антін Вова.. глянув у маленьке дзеркальце, причесав свої патли-кучері (Степан Васильченко, I, 1959, 84); До сходу сонця, ой, ще ж порану Синів помила [мати] і причесала (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 56); * Образно. Тут було пшеничне поле, і вітерці причісували тривожне колосся (Олесь Донченко, IV, 1957, 156); // Вирівнювати, пригладжувати граблями (сіно, солому і т. ін.). Швидко прикручував [Матвій] перевеслами до лат парки, причісував рівно і гладенько, мов добрий перукар робить зачіску (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 387); Граблями причесали його [віз з сіном] з усіх боків (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 144).

2. перен. Згладжувати нерівності, суперечності (характеру, відносин і т. ін.). Розім'яв [генеральський наказ] грубу звірячу натуру [піщан]; оббілував її, як овечку; причесав, пригладив (Панас Мирний, II, 1954, 98).